Частина 3: Межові Землі

Назар не міг надалі ясно розуміти, що відбувається, бо біль від розкладання його Душі на атоми був, м'яко кажучи, пекельним. В якусь мить хлопець втратив, здається, свідомість, а коли опритомнів, то побачив темну тінь. Очі її палали кримсоновим полум'ям упереміш із ліловим. А в наступну секунду у повітря злетіла велетенська коса... Назар замружився і почув бридкий хрускіт нематеріальних щупалець. Потім його вхопила за комір чиясь міцна рука і він полетів. Чорні крила, пір'я яких нагадувало швидше міні-копії леза коси, спадали від нього з обох боків. Він хотів побачити, хто його тягне, дізнатись - куди, а також про те, що сталось із тією почварою і чи не переслідує вона їх. Але його роздуми нагло перервали. Лезо коси майнуло перед ним, ніби ріжучи тканину Буття. Хлопця безцеремонно закинули у новостворений портал (чи що то було) і він почув, як Простір згорнувся за ним із тихим шелестом.

Назар гепнувся на сіру землю у сірому світі. Тільки і зміг, що підняти голову вгору і побачити оте, що витягло його із тентаклів. Високий силует, весь чорний, ніби огорнутий туманом. На обличчі світяться ті дикі кримсоново-лілові очі. Крила, немов зроблені із металу, але рухаються абсолютно вільно, відбиваючи поверхнею світло очей істоти. Назар чомусь недоречно подумав, що на поверхні цих крил мали б гарно відображатись Сузір'я... Створіння наближалось і від нього віяло смертельним холодом. Туман, що огортав фігуру, на мить здригнувся і замість темного овалу обличчя промайнуло зображення оголеного черепа. Хлопець кліпнув. А коли відкрив очі, перед ним стояла тепер уже добре знайома Нава.

- Я думала, що ти ніколи не скажеш потрібних слів, тормоз! - вона дала хлопцеві легкого підпотиличника.

Назар не мав би пробачати таку фамільярність, але був занадто ошелешений, аби ображатися. До того ж, він тепер "висів" їй цілісність своєї Душі.

- Що. То. В. Біса. Було? - єдине, що парубок спромігся вичавити з себе.

- Егрегор звісно, - мовила Нава, озираючись довкола. - От же халепа, тепер у мене будуть проблеми. Ти не входив у мою рознарядку. І плюс я тепер ще маю боржника.

Назар дивився на неї так, ніби вона розповідала про теореми найвищої складності, хоча для тої це, вочевидь, було у порядку справ.

- Що глипаєш? Борг тепер у тебе перед слов'янським каналом. А в мене - геморой! - Жнець вперла руки в боки, суворо спопеляючи Назара пронизливо-синіми холодними очима.

- То чого тоді врятувала? - знайшовся, врешті, хлопець.

- Я надто добре знаю ціну Життя і надто нетерпимо ставлюся до цих тварюк, які зжирають перспективні душі. Тьху на них, - зневажливо скривилась дівчина.

- Так що воно таке, отой егрегор? - не вгамовував цікавість Назар.

- Ти що, ніколи в житті цього слова не зустрічав? От маєш тобі, - пирхнула Нава.

- Я не пригадую! - огризнувся парубок.

- Егрегор - це енергетично-інформаційне утворення, яке формується на основі вірувань і поглядів у щось багатьох людей. Ото, що ти бачив і з ким мав "обіймашки", - Нава показала пальцем кудись вгору і позаду себе, - створений на основ вірувань про вічне світло і життя.

- До біса такі "обіймашки"! - вибухнув Назар і схопився за голову. - Як же так?! Невже це ТЕ, в що вірив я і вірить більшість?! Невже це - ДОЛЯ тих, хто йому вірить?! Але чому? Як він виник?!

- Але ти істеричка, - похитала головою Нава. - Я розумію, у це важко повірити і ще важче - прийняти. Але в твоєму стані вже негоже лякатись, - захихотіла вона, а по хвилі продовжила, - розумієш, оригінальні духовні вчення і уявлення про них - різні речі. Зараз, у сучасному світі, засилля інформації. Інформація - парафія такого виміру, як астрал. І саме в цьому вимірі виникають і живуть такі почвари. Але їх звинувачувати важко, бо таким чином вони виживають. У них немає свого власного енергетичного ядра, щоб існувати незалежно від зовнішніх джерел енергії.

- Але чому до людей приходять вони? Люди ж вірять у справжнє світло і вічне життя... Чи ні?.. - із сумнівом та сумом у голосі запитав хлопець.

Нава похитала головою, дивлячись на Назара.

- Люди давно розучились вірити від Душі. Вони всі живуть у голові і керуються думками. Більшість із них спить все своє життя і так ніколи й не задумується над тим, щоб розширити погляд і вийти за межі системи. Щоб з'єднатися із "оригіналом", потрібно контактувати зі Світом від Душі, треба визнавати і чути її, а не лише обмежене соціальне Я, що дано на коротке земне життя. Також великою перепоною для цього є поява багатьох новомодних псевдо-духовних вчень та езотеричних напрямків, які викривляють інформацію і ще більше віддаляють людину від пошуку себе, заводячи у гущі фантазій та амбіцій. Усі ці великі гуру, ментори, провідники і так далі в більшості своїй допомагають цим почварам, навіть самі того не відаючи. Та ще й насміхаються із носіїв справжніх Знань, яких зараз і без того катастрофічно мало. Деякі із них просто ламаються, не витримуючи соціального тиску. Сумно, але це - природний духовний відбір. Кожна Душа сама обирає свій шлях: іти за собою чи за обмеженим розумом...  -Нава зітхнула і замовкла, даючи Назару час обдумати почуте і зробити висновки.

Хлопець мовчав близько п'яти хвилин, втупивши очі в сіру землю, від якої йшло легке мерехтіння. Мабуть так приблизно мала би виглядати поверхня Місяця, от тільки тут колір її був темнішим, ближчим до графітового, ніж до класичного сірого.