Глава 15 "Прийняти рішення!"

Чи то вино на мене так подіяло, чи то отримана шокуюча інформація, чи то мої блукаючі думки, які не могли обрати, що робити – продовжувати спілкування чи припинити(!), але я не міг триматися на ногах й відчував сп’янілі клітини свого мозку.

- Ти чому в темряві? - ввійшла дівчина й ввімкнула світло.

- Вимкни його! - я не хотів бачити Антоніну, адже Антон стояв перед очима.

- Швидко же ти набрався! - послухала мене й знову темрява.

Вона підійшла ближче й хотіла забрати пляшку.

- Краще нову принеси! - допив я вино.

- Авжеж, то не я побігла!

- Ой йой! Ти знала, що ти є жінка з чолові… ік(гикавка напала) характером!

- Так, - похитала вона головою, ледь стримуючи сміх. – Згідна повністю!

- Є ні! - підніс я догори палець. - Ти не реінкарнована кішка! Ні-ні! Ти перевтілення з чоловіка!

- Ходімо спати, верзеш дурню.

- Не буду я з тобою спати…

- А я не збираюсь пів ночі слухати твої п’яні марення. Я відведу тебе до твого помешкання, - вона вдруге намагалася взяти мене за руку, але я не дав.

- Я тільки но до тебе звик і на тобі, - знову зрада!

- Так, так.

Вона мене не слухала, займалася своїми справами, я ж продовжував нести усіляку дурню(!), навіть сам не розумів, що кажу.

Я вкотре наголошував що вона поводиться, як чоловік. Потім хотів, щоб вона показала свої шрами. Потім запитував кого вона більше любить жінок чи чоловіків.

Дивно, але мої слова її не як не чіпали. Або ж вона гарно маскувала почуття, або їй було все одно.

Зрештою, я образився й «пішов», точніше повз, ледь пересуваючи ногами.

Дорога додому була безкінечною і так, як я відмовився від допомоги, то декілька разів зустрівся лицем з піском.

- Не везе так не везе! - горлав я на весь будинок, коли зрештою опинився в ньому. - Як пішла чорна полоса, то йде все життя. Хоч дійсно припини з людьми спілкуватися!

Я ще допив свій коньяк й мертвим сном впав на ліжко.

- Аспіринчика? - різав голос мій слух.

- Водички, - ледь зміг розтулити рота.

- Тримай, водичка й аспіринчик в одному.

Я, як сліпе котеня, навпомацки узяв рятівну склянку.

- Відпочивай, пізніше зайду, - почув кроки, що віддаляються.

Дідько, навіть тут вона показала свого внутрішнього чоловіка!!!

Жінка ніколи не промовчить поки не винесе мозок, щоб дізнатися: «Чому напився? Нащо так напиватися? Що трапилася?» та багато зайвих запитань, котрі дратують зранку, адже не в змозі розплющити очі(!), не те щоб говорити!

Більше вона не приходила. Принаймні я не бачив, адже прокинувся пізно у вечері.

Вже не так було погано, я зміг підвестися, прийняти душ та змусив себе випити чай та з’їсти бутерброд.

- Що дізнався? - одразу відповів Денис на мій відео дзвінок.

- Наші здогадки підтвердилися, - сумно промовив я.

- Розповідай по черзі.

- Що тут розповідати? - похитав головою. – Вона народилася в один день та рік з Антоном і в одному місті. Окрім паспорта й ідентифікаційного в неї нічого не має.

Денис уважно слухав, а я не маючи ані краплини ентузіазму продовжував розповідати:

- Документи вона отримала через пів року після загибелі Антона, майже одразу купила тут будинок.

- Во справи! Не думаю, що за пів року можна змінити стать.

- Вона ж не одразу сюди приїхала, після загибелі хлопця в неї було майже два роки.

- Добре, але якщо він хотів переховуватись, то залишив надто багато слідів від минулого. Ініціали, місто проживання і майже нічого не змінив в зовнішності.

- Ти вважаєш зміна статті це нічого?!! - розсміявся я.

- Я мав на увазі, що залишив своє минуле обличчя!

- До речі, вчора вона сказала, що не спілкується з батьками і вони залишили її без спадку і, здається це правда, адже прописки у паспорті немає.

- Здається я зрозумів в чому річ! – осяяло чоловіка.

- В чому?

- А в тому, що, скоріш за все, Антон мав бажання змінити стать й коли повідомив батьків вони це не прийняли. Можливо, сам батько влаштував всю цю аферу. Адже він поважна та відома людина в Росії. Уяви, що б коїлось навколо нього, якби всі дізналися, що його син став жінкою!

- Скоріш за все він не витримав би всіх таких подій. Я немов збожеволів дізнавшись правду Антоніни. А тут купа очей котрі так і прагнуть сенсацій. А ще бідолашний батько, шокований, що його хлопчик став жінкою, - всі картинки бігали перед очима й мені стало моторошно розуміючи всю суть ситуації.

- Отож бо і воно. Батьку краще було поховати сина, ніж прийняти в сім’ю дівчину в його лиці. З його грошима не варто було довго вовтузитися, тож він швидко вирішив питання смерті, віддав сина під ніж, купив йому нові документи, скоріш за все нелегальні, й все – сина більше нема!

- Важкий випадок! - видохнув я.

- Та припини, це не твоя таємниця тож нічого зациклюватися.

- Проблема в тому, що я спав з цією жінко-чоловіком! - я був у відчаї.

- Не з чоловіком же, - усміхнувся Денис. - Я бачив її в усіх ракурсах, на фото що ти надіслав, й зізнаюсь, що сам би запав на цю Антоніну. В ній не залишилось жодного сліду від чоловіка.

- Приїзди й западай раз сподобалась!

Він промовчав.

- А, бач, ніяково знаючи що то колишній чоловік.

- Не порівнюй, - намагався заперечити він. – Ти запав до того, як дізнався таємницю.

- В тому то й проблема, що вона мені стало близькою, нам не погано було в ролі друзів, а тепер знаючи правду мені бридко.

- Що тобі заважає продовжувати спілкування? - здивувався співрозмовник по той бік екрану. - Спілкуйся як і раніше, нехай навіть вона колись й була чоловіком. Просто відмовся від сексу.

- Та що від нього відмовлятися, - розлютився я. - В мене відпало будь-яке бажання, адже дивлячись на Антоніну я бачу в ній чоловіка.

- Той і чудово. Спілкуйся, будьте друзями, а секс не обов’язково повинен бути.