Така як всі

Глава 13

Глава 13

 

Наступні декілька днів були одними із найщасливіших у моєму житті. Олесандр був таким ніжним та турботливим. На роботі ми майже не пересікалися. Може це було і на краще тому, що я не знала як маю спілкуватися з ним в офісі. В секретаря я дізналась, що тимчасове переведення Наталі буде тривати 2 місяці. 

— Чому її так раптово перевели? — випитувала я в Лілії Павлівни.

— Це рішення директора, він особисто повідомив про переведення Наталії Іванівні та погодив всі питання.

Я подякувала за інформацію, коментувавши свою цікавість дружніми відносинами з Наталкою. Через декілька днів вирішила для розвідки попросити Антона зателефонувати до неї та розпитати як справи.

— Чому сама не набереш? — здивовано питає Антон.

— Боюся, що розплачуся почувши її голос. Я так скучила. — говорю те, що перше прийшло на думку.

— Не думав, що ти така сентиментальна. Ну гаразд! — відповів він та витяг з кармана мобільний телефон та почав шукати в списку контактів Наталку.

— Алло ! — почулося з телефона. Голос був дзвінки та веселий, — Привіт, рада тебе чути. Як ви там без мене? 

— Скучаємо. Катя чуть не плаче без тебе. — жартуючи відповів Антон, — Як у тебе справи? Чим  насолила керівництву, що тебе так раптово перевели? Ми добре знаємо твій "гострий язичок" — усміхаючись додає.

— Все добре, це тимчасове переведення. Олександр Андрійович попросив постажувати одного працівника, за якого дуже хвилюється. Тому ніякі палки в колеса я нікому не вставляла. — усміхається, — це було особисте прохання директора, — виправдовується Наталка.

— Вірю, вірю. Тебе нам не хватає. Стажуй свого підопічного і повертайся. До зв'язку! — закінчив розмову Козар.

— Ну що! Жива та здорова твоя Наталка. Вона себе в обіду не дасть. Тому заспокойся та іди працювати.

Я жваво кивнула головою та зайнялася роботою. Не могла зрозуміти, чи то Наталя прикидалась веселою чи дійсно розставання з Олександром не було для неї болісним. Але як? Її очі світилися, коли вона розказувала про Сашу.  Навіть маючи таку житєрадісність як у неї — так легко відпустити людину не можливо. Зате я впевнена, що Наталка не знає про мене з Олександром. 

 

***

 

Наші відносили закрутились дуже стрімко. Саша майже кожної ночі приїжджав до мене пізно вечером та залишався на ніч, але в день ми майже не бачилися. У мене крутилася думка, щоб запропонувати йому жити разом. Так ми зможемо більше часу проводити разом. Але чи не за швидко це буде? І в мене було ще одне не завершене питання. Я вирішила, що спочатку маю  звільнити своє сумління. Вже підходив до завершення другий місяць переведення Наталки. Потрібно було поговорити з Наталею та  розставити всі крапки над "і". Без участі Сашка...

Я написала їй смс з пропозицією відвідати нове кафе, що відкрилося поблизу офісу. Відповідь прийшла майже миттєво. Отож ми домовилися зустрітися увечері. Я прийшла завчасно. Обрала столик із бежевою мереживною скатертиною, що стояв в куті приміщення. Саме для двох відвідувачів. Розміщення столика сприяло можливості відверто поговорити, без лишніх вух. Освітлення було дещо тьмяне жовтого кольору, що підсвідомо розслабляло. Для нас я взяла по бокалу вина. Одразу відпила трішки для хоробрості та стала чекати Наталку.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше