Весілля

Не про таке весілля мріяла Оксана. Все відбувалося надто швидко, дівчині навіть здавалося, що це якийсь дурний сон, або сумний фільм, а вона простий глядач і скоро все минеться, скоро кінець.                                                                                                                                                              Хоча столи ломилися від  страв і напоїв, але гостей було небагато. З боку нареченого тільки  чотири пари знайомих  Лесі Іванівни.                                                                                                                                                                   - У нас ще жалоба за Василем, родичі не зрозуміють,- пояснювала вона майбутній свасі .- А про односельців я навіть згадувати не хочу, їм аби тільки напитися і наїстися на халяву.  А у нас весілля культурне, щоб дітки на все життя запам’ятали.                                                                                                З боку нареченої   прийшло  десяток родичів і кілька шкільних подруг  з чоловіками. За дружку була найкраща подруга Лариса.  З дружбою було складніше - жодного нежонатого хлопця на весіллі не було.                                                                                                                                                                      – Та що ти вчепилася за ці старі традиції. Олег і сам  справиться, а гостей розважати у нас є модний тамада .-  заспокоювала  Оксанку  Леся Іванівна  зручно вмостившись за столом поруч з сином.                                                                                                                                                                           Леся Іванівна  не пропустила жодного танцю, взяла участь у кожному конкурсі, припрошувала гостей до столу і сама перехилила  кілька чарок. Такою веселою її давно ніхто не бачив.  Жінка не переставала говорити про весілля як про найкращий день в її житті.  Але Оксана звернула увагу на яскравий  рум’янець на обличчі майбутньої свекрухи.                                                                                                                                  - Здається у твоєї мами піднявся тиск,-звернулася вона до Олега.

   Стурбований хлопець підвів матір до столу, посадив у крісло.                                                                                                                                                         - Мамо, досить, заспокойся. Зараз вийдемо в коридор, Оксанка зміряє тобі тиск, хоча ні,  я краще покличу Миколу Володимировича.                                                                                                                     Лікар вивів  Лесю Іванівну в коридор, але вже за хвилину вони обоє повернулися.                                                        - Ну і вперта ваша мама, категорично відмовилася від моїх послуг. Завтра зранку у мене з нею буде серйозна розмова, а зараз гуляйте дітки,- лікар заспокоїв молодят .                                                                                               О пів на другу гості потихеньку почали розходитися. Одні поїхали додому, інші  у винайняті в готелі кімнати, а молодята разом з Лесею Іванівною у свою двокімнатну квартиру.   В коридорі жінка обняла і поцілувала молодят.                                                                                                             - Все мої дорогенькі, я стомилася і піду тихенько спати. А ви не звертайте уваги на мою присутнісь.  Це ваша перша шлюбна ніч.- очі лесі Іванівни світилися від щастя.- Ану, синку, занеси  дружину в ліжко.                                                                                            Олег слухняно, як пір’їнку підхопив Оксанку і заніс в спальню. Ліжко було засипане пелюстками червоних троянд.                                                                                                                                                                  -І коли вона тільки встигла,- здивувався Олег. - Мамо - мамо.                                                                                                Він допоміг Оксані зняти весільну сукню, потім разом розібрали щедро змочену лаком зачіску. Нарешті дівчина побігла в душ, а Олег  перерахував і акуратно склав подаровані конверти з грішми. Оксана прийшла до п’ят замотана у рожевий махровий халат і зразу шурхнула під ковдру.                                                                                                                                                                                   - Не спи, дочекайся мене, я швидко,- Олег  вийшов у коридор.                                                                           За хвилину він повернувся з пляшкою шампанського і двома келихами.                                                                                                                   - У нас сьогодні був щасливий, але  важкий день,- почав хлопець.                                                                        - Тому вип’ємо і ляжемо спати, - продовжила  Оксанка.                                                                                        - Якщо ти наполягаєш, то і я не  проти,- погодився Олег.-  Бо і мама ще не спить, бачиш світло горить.                                                                                                                     Вони випили по келиху і мовчки вмостилися. Оксана лягла  біля стіни, а Олег скраю.  Між ними була відстань, як між чужими людьми які випадково опинилися в одному ліжку… Кожен робив вигляд, що спить .

• Ну навіщо я погодилася на цей шлюб?- одна і та ж думка не давала Оксані спокою.- Я ж не люблю Олега! Чому я піддалася на вмовляння Кицюньки? Чому не настояла на своєму? Кицюнька має наді мною владу! Це підло! З цим треба щось робити! А що скати батькам? Вибачте, я помилилася! Я впорола дурницю! Ні! Треба трохи зачекати. Хоча…Олег приємний хлопець можливо…я його просто не зрозуміла? Можливо у нас ще все складеться?    
• А вона гарна,- вмовляв себе тим часом Олег.- Можливо я її навіть полюблю…але потім…пізніше. Вона добре доглядала за мамою. Мама їй довіряє. Хоча вона зовсім не мій типаж. Я люблю яскравих жінок, в вона…якась бліда і дуже правильна. Скукота!