Кицюня

Це божевільна маячня,- зробила висновок Оксана, повернулась на бік і міцно заснула.                                                                                                                              Стан Лесі Іванівни значно покращився. Все частіше вона кликала Оксанку до себе в кімнату просто поговорити  про своє, про дівоче.  Іноді  поруч з ними сидів мовчазний Олег. Жіночки жартували, пили чай з цукерками, обговорювали останні плітки. Одного разу Леся Іванівна несподівано змінила тему.                                                                         Не встигла Оксана переступити поріг хати як її закидали питаннями.                                                                              - Невже це справді тихоня Олег?  Таки встиг хлопчина напаскудити!                                                                                                                                        - А як  Кицюнька зустріла невістку з онуком?                                                                                                                               - А хлопчик на кого схожий?                                                                                                                                            

               За круглим столом сиділа Килина і її найближчі подруги, всього п’ять  бабусь. На великій тарілці  лежали домашні коржики, парували чашки з гарячим какао.                                                                -А от і не вгадали,- засміялася Оксана.- Олег вперше бачив цю жінку.                                                                                          

       Всі  бабусі як по команді повернулися до Килини.                                                                                                                                        - Оксано, ти людям голову не мороч, я сама все чула, жінка шукала хату Яроменків, хату  Леськи і Олега.- виправдовувалася стара.                                                                                                                                                                       - Бабо, ви чули те, що хотіли, це ви мені голову заморочили. Ця жінка приїхала з Італії від Василя.                                                                                                                                                                            - Ова! Значить не дарма Василь шість років до дружини носа не потикає. -  Мелашка повернулася до дівчини. - Розказуй, бо цікавість просто роздирає.                                                                                                 - Нема що розказувати, провела її до хати, повернулася і пішла.                                                                            - Як пішла ?- Килина   була розчарована .                                                                                                                         - Ногами пішла,- пожартувала Оксана.                                                                                                              

          Дівчина взяла собі зі столу  кілька коржиків, налила  у велику чашку гарячого   какао з молоком і пішла в свою кімнату.                                                                                                                                  - Прошу мене не турбувати,- наостанок мовила вона.                                                                                 

     Бабусі незадоволено зашепотіли.                                                                                                                                          - Це ж треба, повернулася вона, а нам тут думай до ранку.                                                                             - Ми не перший день Кицюньку знаємо, вона ніколи правди не розкаже.                                                               - Або просто збреше. – підсумувала Килина.                                                                                                                                             

       Оксана ще довго слухала як  бабусі  перемивали кісточки Кицюнці. Правду кажучи, їй також було цікаво дізнатися хто та симпатична незнайомка, але дівчина  вміла контролювати власні бажання. Якщо Олег захоче, то завтра розповість про  дивну гостю, якщо ж ні, то Оксана ніколи про неї не згадає.                                                                                                                                                               

       На вулиці тихо  зашумів дощ, поспіхом по домівкам розбіглися бабусі. Оксана розкрила свою улюблену книгу Дороніної  “ Маргарита “. Затерті від часу сторінки, висохла квітка конвалії, і квиток на однойменну виставу трирічної давнини. Дівчина занурилась у власні спогади і непомітно заснула. Проснулась від того, що баба Килина  шарпала за плече.                                                                                                         - Вставай, чуєш, Олег прибіг сам не свій. Вставай там Кицюнці зле.                                                                               - Кому зле? - перепитала спросоння дівчина.                                                                                                           - Заради Бога, швидше,- баба потягнула дівчину з ліжка.                                                                                     

     За хвилину Оксана вже вдягнулася.                                                                                                                              - Та куди ж ти? А валізу свою забула.                                                                                                                

      Баба тицьнула їй в руки тривожну валізку. Дівчина вибігла на поріг, на  вулиці в автомобілі сидів Олег.  Оксана вперше побачила його з цигаркою.                                                                                                                                                                              – У мами дуже високий тиск, врятуй, Богом прошу .                                                                                     – Зроблю все як треба, – запевнила дівчина-  Який у неї тиск ?                                                                                                                               - Нижній сто двадцять, а верхній двісті тридцять.                                                                                                                         – Трохи забагато як для Лесі Іванівни. Таблетки давав ?                                                                             -  Вколов магнезію, чомусь не допомогло.                                                                                                                              - Тоді заскочимо в амбулаторію у мене там Клофелін  в ампулах, має допомогти.