Таїска

      Вона  народилася в маленькому селі. Батьки називали її лагідно Тасею, а на вулиці просто Таїскою. Батьки жили біля бабусі і тільки мріяли звести власну хату.  А з чого в селі живуть? Звичайно тримали велике господарство. Дівчинці ще й трьох рочків не було, коли загинула мама. Складали на городі восени скирту сіна.  Батько знизу подавав, а мама зверху трамбувала і посковзнулася. Ніби і скирта була не дуже висока, але впала вона головою вниз. А за тиждень  тихо померла  так і не прийшовши до тями.                                                                                                                                

        Батько був молодий і скоро знайшов собі нову родину. Взяв жіночку з двома дітками,  хотів і  Таїску  забрати, але бабуся відмовила. Сказала йому, що виховає онуку як власну дитину.

        Так, батька  Таїска добре знала, він приїжджав на свята, привозив цукерки, тулив її до себе і плакав. Вона не скаржилась, у неї було добре дитинство. Бабуся вдягала онуку так, що всі подружки заздрили. Влітку  завозила на місяць   під Одесу до своєї молодшої дочки маминої сестри тітки  Маші, бо дитина мала хронічний бронхіт.                                                                                                                                        

       У батьковій родині  тим часом народилося ще троє діток. І вже  Таїска з бабусею возили їм подарунки.  Бабуся завжди тримала велике господарство. На Різдво кололи кабана, пекли шинку, ковбаси, салтисон.  Частину смакоти складали в сумки, везли батьку і його галасливій родині.                                                                                                                                                                          - Він добрий, він тебе дуже любить ,- завжди говорила  бабуся - його вини немає,  просто так сталося. Шануй його, бо як мене не стане, він буде твоєю опорою.                                                                          

        Бабуся була батьку тещею, але він завжди називав її мамою, а вона його сином.  Хоча батько важко працював на двох роботах, але коли треба було бабусі  нарубати дров, накосити трави, полагодити паркан чи підлатати дах, він завжди приходив на допомогу разом із старшими прийомними синами.                                                                                                                                                                      

      Вчилась  Таїска в школі не дуже добре, тому за порадою бабусі пішла вчитися на кухаря - кондитера.                                                                                                                                                                                  - Жінка має на кухні добре вправлятися,- завжди говорила стара - і собі продукти купувати не треба буде, з роботи принесеш.                                                                                                                                         

        Таїсці майбутня професія дійсно сподобалась.  Кожні вихідні вона приїжджала в село до бабусі і починала свій майстер клас.                                                                                                                                                  - Бабуню, сьогодні у нас  французька  здобна булка. Неси яйця, борошно, цукор, а я швиденько збігаю в магазин, дещо куплю.                                                                                                           

           За півгодини Таїска пояснювала своїм  найкращим дегустаторам, сусідським дітям,  всі тонкощі процесу. А вечором, коли попорали худобу, збиралися вже дорослі.                                                                                                                                                - Хазяйновита у тебе онука ,- не раз говорили вони бабуні- добру підмогу собі виростила.                                                                                                                                        

       Так пройшов рік, Таїска трохи рідше навідувалася у село, бо записалася в народний хор. Співати вона любила з дитинства та і голос мала дзвінкий. Репетиції проходили після занять, а от виступали більше на вихідних. Бабуня ніколи не ображалася, а навпаки заохочувала онуку.

 - Співай,  доню, співай доки молода. І я і твоя мати також голос  добрий мали, але за роботою не було коли співати. Може ти у нас ще й знаменитою артисткою станеш  як Муслім Магомаєв.                                                                                                                                                                                 - То він же чоловік! - дзвінко реготала Таїска.                                                                                                        

       Баба  продовжувала  гнути своє.                                                                                                                                                     - Ти ще мала і дурна. Талант,  він або є, або нема, а  жіночий чи чоловічий то вже інше. Краще заспівай мені  “Біля греблі ростуть верби “ .                                                                                          

         Це була улюблена бабусина пісня . Таїска починала, а за хвильку до неї приєднувалася і стара. Голоси у них дійсно були схожі, але кожен мав свій відтінок.                                                                                                                                  

         З початком нового навчального року Таїска стала помічати, що бабуня якось різко почала скаржитись на здоров’я.                                                                                                                                                 - Мабуть поріжемо всіх гусей, тушонки на  зиму наваримо, а частину продамо,  - говорила вона онуці.- Сили вже нема за ними до річки бігати.                                                                                                 - Добре  я відпрошусь на день,  - погоджувалась дівчина - раніше  приїду і допоможу,  хоча ще навесні вам казала, що тридцять гусей нам забагато.