6. Не відкладати на потім. Спокійні дні і запрошення.

Я відкрила очі від того, що відчувала, як яскраве світло світило прямо в обличчя.

Це була моя власна кімната. Але як... Я точно пам’ятаю, що ми дивилися фільм у Саші і...

Стоп. Невже я заснула? Хоча, це не так вже й дивно... Все ж, я вже декілька днів не могла нормально поспати через те, що сталося на клятому благодійному вечорі.

Поруч з Сашею мені якось спокійно. Тому, напевно, змогла розслабитися. Але те відео, що ми дивилися перед фільмом.

Я не можу припинити думати про нього. Ніколи не задумувалася про те, що так багато людей реально не мають фізичної можливості перетворити деякі свої мрії на мету.

А я... Я просто слабкодуха. В мене є все, треба тільки почати щось робити. Крок за кроком просто рухатися в напрямку мети. Так. Досить мріяти. Треба зробити з далеких мрій конкретні цілі, в цьому Саша абсолютно правий.

Я усміхнулася сама собі.

Все ж, інколи проста зустріч кардинально змінює все життя. Ніколи не вірила в долю чи щось таке, але Саша... Його погляд на життя, він змінив мене з першої зустрічі. Що ж це таке?...

Я встала з ліжка, підійшла до шафи, взяла чистий домашній одяг. Потім пішла до ванної. Покупалася, перевдяглася.

Навіть на годинник все ще не дивилася.

Тільки подумала про час, як почула вібрацію мого мобільного. Підійшла до телефону, подивилася на ім’я того, хто телефонував і поклала телефон назад, екраном до низу.

Цей нахаба вже декілька днів підряд надзвонював. Але я більше не хочу мати з ним нічого спільного.

Все ще боляче думати про нього. Напевно, я до сих пір кохаю його. Але скільки не намагайся склеїти розбите, таким самим цілісним як нове йому ніколи не стати.

В горлі вже стояв якийсь ком.

Дурепа... Я така жалюгідна. Він не кохає мене, я не повинна брати слухавку. Не повинна слухати його. Він буде обманювати. Не хочу цього...

Телефон на мить замовк і я вже мало не видихнула з полегшенням, коли він завібрував з новою силою.

Я аж здригнулася від цього звуку.

Минуле не хотіло мене відпускати, я мало не на фізичному рівні відчувала його привиди за моєю спиною.

Це лякало мене... Я боялася, що воно дійсно забере мене назад, туди, де навіть мріяти було мало не заборонено.

Вирішила залишити телефон в кімнаті і піти до Саші, глянути, як він там.

Підійшла до дверей. Постукала. Але він, як і минулого разу, не відповів.

Це змусило мене усміхнутися.

Я натиснула на ручку — кімната була незачинена, тож я змогла відкрити двері.

Яким же було моє здивування, коли побачила його сплячим прямо на ноуті, за столом.

Під очима були мало не чорні кола... Напевно, відключився зовсім нещодавно. Що за людина? Ну невже не можна було лягти на ліжко?

— Сашо, — я торкнулася долонею його плеча.

Він злегка насупився уві сні.

Це виглядало доволі кумедно.

Цікаво, він зараз бачить якийсь сон? Чи ні?

Я нахилилася до його вуха і легенько подула в нього.

— Сашо, вставай, — неголосно сказала я.

Хлопець нарешті заворушився і таки відкрив очі.

— Чого тобі? — сонно пробурмотів він.

— І тобі доброго ранку, — я усміхнулася.

Він виглядав як якийсь злий їжачок. Хоч би не засміятися, а то ще образиться...

— Яка година?

— Сніданок за двадцять хвилин, тож прокидайся, — непрямо відповіла я, а потім тихо додала. — І дякую, що відніс мене до кімнати...

— Я не відносив тебе, — пробурмотів він, знов прикриваючи очі і лягаючи на ноут. — Хотів, та ти прокинулася і я просто допоміг тобі дійти туди...

— Взагалі нічого не пам’ятаю, — чесно сказала я. — Але все одно дякую.

— Та нема за що, — він, схоже, нарешті прокинувся. — Давай я швиденько прийму душ і підемо на сніданок.

— Окей, — я кивнула. — Я почекаю тебе в своїй кімнаті.

— Добре, а не «окей», — поправив мене він.

— Ну окей, добре, — я засміялася. — Добре, пішла я, давай...

Я швиденько пішла геть з чужої кімнати. Насправді, було достатньо лише перекинутися з ним парою слів, як настрій миттєво ставав набагато краще.

Ми зможемо стати класними друзями, я вже це відчуваю. Так круто розуміти це.

Я зайшла до кімнати. З цікавості знов підійшла до телефону.

На екрані висвітилося повідомлення від Нього.

«Тань, я дурень, справжній дурень, але я правда кохаю тебе. Я не здамся і буду дзвонити тобі щодня. Того разу я просто напився, це все... Воно для мене нічого не зна...»

Щоб прочитати далі, треба було відкрити повідомлення. Але не можна. Я не маю це робити. Я не хочу...