14. У відчаї

І знов прийшов вересень. Я готувалася до весілля. В мене було таке відчуття, що зі мною щось не те. Та скасовувати щось вже було досить пізно. На кінець місяця у нас призначено весілля. Вже і ресторан є. І сукня ось-ось буде готова. Рідні мої та нареченого з ніг збилися. Тільки з дружкою поки ніяк питання ще не вирішили. Тетяна була категорично проти цього весілля. А я хочу, щоб саме вона поруч зі мною стояла. Та вона навідріз проти. Каже, ноги моїй на цьому весіллі не буде. І, що я дурна дурепа, перепрошую за такі слова, якщо так зроблю. Каже, краще б ти й далі п'яничкою була, ніж таке придумати. А я з літа взагалі не п'ю. Досить! Скільки я тої горілки за зиму та весну випила, мабуть, вже на усе життя мені вистачить. Хтось вважає, що я вагітна і тому так швидко вирішила весілля роботи. Яка там вагітна, якщо я нареченому так і сказала. - До весілля ні-ні! - Він і терпить. Боже. Навіщо мені це все? Я ж його взагалі не кохаю. А навіщо тоді сказала "так"? Навіщо погодилась? Я дурепа. Тетяна вірно каже. Та я все одно зроблю це весілля. Я для нього єдина. Бачу, як він зі мною носиться. Ах, Сергійко, Сергійко. Тебе я досі кохаю. Та вийду заміж все одно за іншого. А ось до речі й він. Сидів би собі дома. Ні. Тягається кожного дня.  Боже, боже, яка ж я дурепа?

- Наталочка, там до тебе Ромчик прийшов, - Доповіла мені мама.

Я й сама вже бачила, що прийшов. Ох, мама, мама. Не радійте передчасно. Хто зна, що з цього ще буде. Ось прийшов. Дивитися. Посміхається. Мале таке ще. От навіщо йому я? Мені дев'ятнадцять. Нареченому сімнадцять. Воно ще дитина, дитиною. Зате в нього автівка своя. І гроші є. Мамині. Он яке весілля зробити хочуть. Мабуть, його мама про іншу дівчину мріяла. А тут я. Оце вони там в розпачі від моєї особи. Можу собі тільки уявити. Ха-ха.

- Доброго дня, Наталенка. - Зайшов до кімнати Рома, мій майбутній чоловік. - Це тобі. - Протягнув він мені квіти та якійсь черговий подарунок. Цукерки. Духи. В мене цих одеколонів його повна шафа. Що і не дивно. Бо в його мами крамниці по місту. Парфумерія. Якщо вона одеколонів королева, то він одеколонів принц. Я буду принцеса потрійного одеколону. Гарно так звучить. Тьфу на них усіх. 
Ось прийшов та дивитися. Щічку для поцілунків підставили, ось хлопчику і радість. Ой, не потрібна я тобі, Рома. Шукай собі когось краще. Ти така ще дитина. І мабуть, ще й незайманий. І як я тільки на все це згодилася?

З Тетяною ми посварилися. З Миколою теж. Мій двоюрідний брат сказав, що ноги його на цьому святі не буде. Краща подруга теж саме каже. Боже. Боже. Що мені роботи? Сиджу, ось. Посміхаюсь. Немає виходу. Немає.