7. Навіщо нам подруги?

 Потім я собі дуже дорікала за ці слова. Весь вечір мені було дуже ніяково. Сергійко такий порядний та чемний хлопець. Зовсім не нахабний. І чогось мені здавалося, що він більше не прийде.

- Ну і дурень! - Вирішила я. - Я б на його місті... - Але, щоб я зробила на його місті, я не до мислила, бо усунула.

На роботі я весь день була, як на голках. Мені хотілося, щоб був вже кінець робочого дня. Я така виходжу з лікарні й він, мій Сергійко, стоїть і чекає на мене. Боже, яка б я була щаслива!

Та чудо не сталося. Як я і гадала, він не прийшов. От і сам винний. Ну, хоч би ще раз спробував. А то один раз сказала про хлопця, так Сергій відразу десь і пропав. Загубився мій несміливий хлопчик. 

Не дочекавшись вечора, я побігла до кращої подруги Тетяни. Це добре, що вона живе від мене п'ять хвилин бігом.

- Я хочу напитися! - Бо, як погано, я завжди напиваюсь. Хоч і знаю, що мені цього не можна роботи. Бо я потім дурна. Мені хочеться кохання. Тягне до чоловіків. Починаю з усіма цілуватися та пару раз вже прокидалася незрозуміло з ким у ліжку. Ні. Пити мені не можна. Але ж все одно п'ю.

- Я тільки "за", - почала збиратися Тетяна. - Куди підемо? В бар чи до твого брата?

- А поїхали до того хлопця! - Якось мені так прийшла в голову ідея

- Та це ж далеко. Та і пізно. Сутінки вже. Потім по темноті до дому повертатися. Давай краще на вихідних. Десь після обіду. - Запропонувала подруга свій план. 

Таня завжди в нас була мозковим центром. Вона гарно думала і завдяки їй ми дуже часто виходили з різних не дуже приємних ситуацій. Я завжди знаходила пригоди, а Тетянка вирішувала потім усі питання. Вона ж в нас студентка і відмінниця. 

- А ти вже знаєш де він живе, отой твій, Сергійко?  - Спитала мене моя найкраща подруга.

- Ну так.- Почала розмірковувати я. - Приблизно. Як ми їхали на автобусі, то він мені показав де його зупинка і де його будинок. Номер квартира я знаю, бо бачила, коли він брав, начебто, талон до лікаря. Ми його знайдемо, це я тобі обіцяю! - Особисто я була в цьому впевнена на двісті відсотків.

Я так переконливо про це сказала, що Тетяна здивовано подивилася на мене і похитала чомусь головую. Здається, це мало означати - ой і влипла ж ти подруга, по самі вуха влипла.

Так ми і вирішили зробити. Дочекатися суботи і поїхати до нього самим. І про все поговорити.

- Може якось с його товаришем домовитися? -  Спитала я в Тетянкі. - Ну, він там попередить, чи що.

- Краще не треба. -  Зупинила мене моя подруга. - Нікому нічого не кажи. Хай це буде наша з тобою таємниця. - І приклала пальця до своїх тонких губ.

- Скоріше вже субота, щоб поїхати до мого милого хлопчика. -  Це я так вже його про себе називаю. Подруга з мене сміється, ну то і не хай. Я на неї не в образі. То наша з нею справу.

 - А це не дуже нахабно буде, приїхати до майже незнайомої людині? - Питає Тетяна в мене. 

- Да, те там нахабно. Все буде, як треба. Я ж теж йому дуже до вподоби. Я по його очах бачила. Це буде для Сергія приємний сюрприз та велике щастя. Зараз він страждає та сумує, бо думає, що я зайнята. А тут раз і я. І вільна. Як вважаєш, йому це до душі буде, чи не дуже? 

- Факт. Звісно до душі, - посміхається моя найкраща подруга. - Дуже хочу на це все подивитися. На вираз його обличчя та на тебе, як ви разом зустрінетесь. Я йому обов'язково повідомлю, як ти тут без нього страждала. Ми вже у клубі майже тиждень не були. -  Тетяна, як про клуб сказала, то і сміятися відразу почала в голос. 

І разом з нею я. Аж до сліз. Бо зазвичай ми там кожного дня відпочиваємо. А тут така велика перерва. Це ж треба!

- А дійсно. - Міркую в голос та починаю ходити по кімнаті. - Ми ж там раніше майже кожного дня бували. Це ж треба. Як там твій Андрій, той, що барменом працює,  без тебе? - Це я Таню так підколюю. Бо насправді вона його терпіти не може. - Це ж тобі треба зараз теж хлопця шукати. Бо в мене буде, а в тебе ні. - Так, я вже вважаю, Сергія своїм хлопцем. - Скоріш бо його побачити, - зізнаюсь я подрузі. - Сміх, сміхом, та якась так на душі не спокійно. Хочеться пригорнути його до себе. Хочеться тепла. Звичайного. Щоб хтось про тебе піклувався. І ти теж дарувала себе единому своєму коханому. Поїдемо. І він буде мій! Назавжди мій. Бо я читала гороскоп і там все написано. От побачиш. І зірки теж на нашому боці. В суботу їдемо. - Сказала я Тетяні на прощання і пішла собі спокійно до дому.