Так не має бути, але ж...

50

Вадим

Сьогодні жахливий день. У школі повний завал з уроками, бо до кінця семестру залишилось три тижні. А ще зранку подзвонив друг і сказав, що саме сьогодні маємо безпрограшну справу. І дуже прибуткову. Таак, бабосиків у мене вже назбиралось. Хвости попідганяв. І я вже за крок до здійснення однієї мрії - купівля машини. Тачку я вже придивився, а бабла трохи не вистачає. Може, саме сьогодні отримаю ту суму, яку докладу.

І ще.

Зоряна. Ця дівчина кардинально змінила моє життя. Блядь, та все перевернулося з ніг на голову. Я, наче малолітній шмаркач, шукаю нагоди зайвий раз побачитися з нею, доторкнутися до її солодких уст, відчути її аромат. Її солодкі парфуми, змішуючись з її запахом, утворюють такий феромоновий мікс, що я ладен на будь-які вчинки, наче важкозалежний наркоман. Зараз я вдячний долі за те, що вона з ранніх підліткових років кидонула мене у те все доросле лайно, що допомогло  мені виробити в собі витримку. Бо, чесно кажучи, у присутності Зоряни мені залишалась одна крапля до того, щоб знесло дах. Я, як прокажений, боровся зі своїми почуттями, намагався приборкати їх, але від природи нікуди не подінешся. Юнацький максималізм брав своє. А гормони взагалі танцювали дикі танці. Сволото, це нервує.

Дякую долі за те, що у моєму класі двадцять чотири учні і моя присутність/відсутність мало кидається в очі. Справи йдуть, гроші капають... А це зараз найголовніше. І Зоряна.

Ось зараз я маю вирішити кілька питань щодо роботи, а сам ловлю себе на думках про цю дівчину. Хм, про мою вчительку. 

До кінця уроків я не добуду. Треба йти. Напишу Зоряні смску. Сподіваюся, сьогодні дійсно фортоне.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше