40

Хоча останнім часом я дуже часто залишалась одна, сьогодні я, як ніколи, хотіла самотності. Мені треба все обдумати. Я на межі здійснення грандіозної помилки, а це може вплинути на мою репутацію вчительки. Але, з іншого боку, кожен – і навіть вчитель – має право на особисте життя. Тільки ось у чому проблема: я не знаю, яке особисте життя хочу і, взагалі, що маю. Те, що зараз коїться у моєму житті, особистим назвати важко. Ще буквально тиждень тому я захоплено пила каву, переглядаючи фільм у кінотеатрі під відкритим небом в обіймах Андрія, а сьогодні розмовляла з вісімнадцятирічним хлопцем у кафешці, згадуючи наш поцілунок. Чи подобається мені Вадим? Я не знаю. Вірніше, я не можу говорити, що подобається, бо це, взагалі-то, аморально. Але мені не дають спокою спогади про те, що сталося у клубі. Його поцілунок був абсолютно дорослим. І нехай зараз сама перед собою і перед усім світом я стану найбезсовіснішою розпусницею, та тоді мені хотілося його поцілунків. А гра у хлопця і дівчину тоді заводила, а зараз сприймається мною двояко. Одна моя сторона – та, що завжди навчає дітей говорити правду і у всьому бачити лише позитив і життєвий досвід, - ладна впаяти мені догану за мою розпусну поведінку. А інша сторона – та, яка вже втомилася були завжди і в усьому правильною і зразковою, і хоче простого жіночого щастя, - з усіх сил відстоює право жінки бути щасливою за будь-яких обставин. Що ж, цікавий батл…

Міцна кава на ніч, щоб швидше заснути. Тільки так я рятуюся від безсоння. Мені хочеться заснути і прокинутися з тверезим розумінням, що все, що відбувається у моєму житті, - то просто набридливий кошмар, який ніяк не хотів мене відпускати.

Вмостившись у ліжко, я щиро радію тому,  що у квартирі тепло. Я відверто рада, що якісь розумні люди давним давно вигадали видобування природного газу і використання його на свою користь.

Традиційно перед сном інет-серфінг. Соцмережі не рятують від думок. Пости у групах тільки додають дьогтю у й так несолодку кашу. Ірина чомусь не дзвонить. Моя найкраща подруга (а взагалі-то, вона у мене просто єдина подружка) з головою поринула у практику психолога, ще й на додачу вкотре вирішила влаштовувати своє особисте життя. Тому зараз я, слава Богу, не під її влучним прицілом, який стріляє безперервними допитами, порадами, аналізом і ще купою всяких заморочок.

Я на самоті зі своїми думками. Магічна дія кави починає чаклувати наді мною і я ледь-ледь не засинаю.

Тидик

«Доброї ночі, Зоряно Олександрівно, сподіваюся, не розбудив). Жахливо хочу чути Ваш голос, але наважився на смс. Раптом Ви зайняті».

Моя свідомість пішла на переговори зі сном і той тимчасово відступив.

«І тобі доброї ночі, Вадиме. Ще не розбудив. Але я вже в ліжку. Сьогодні був важкий день, а завтра перший урок. Як настрій?»

Тидик

«Мммм. В ліжку. Спокуслива інформація. То я тепер хочу не тільки чути Ваш голос, а й бачити Вас)».

Що за підкат??? Спокуслива інформація?? Я написала йому це, щоб дати зрозуміти, що вже майже сплю! Самовпевнений !

«Я не те мала на увазі! Не фантазуй! І, будь добрий, притримуюся субординації".

Тидик

"Субординації?? Зоряно, ти зараз серйозно? Я не переступаю межі дозволеного, але я хлопець. А ще я бачив тебе такою, яку можна тільки нафантазувати собі у підліткових бажаннях) Ммм, тоді ти мала не просто зляканий вигляд, а жахливо збуджуючий".

Що?? По-моєму, наша дружба дещо перестає бути дружбою. Блін, треба якось викрутитися з цієї ситуації. Та ніч у  клубі кардинально змінила моє життя. Але жахливіше те, що по моєму тілу пробігли батальйони зрадливих мурашок від написаних Вадимом слів. Це недобрий знак.

Тидик

"Зоряно Олександрівно, з попередніх смс було видно, що спати Ви не надто хотіли, а тепер зависли. Все ж таки сьогодні я буду мріяти побачити Вас сонною не в салоні таксі, а у ліжку".

Тидик

"Хоча ні, у ліжку я Вас уже бачив. Правда, на Вас була червона сукня. Мммм"

"👿"

Тидик

Нічого розумнішого я не могла придумати. Лише грізний смайлик. Сон як рукою зняло. 

"Вадиме, ти перегинаєш палку. Я не маю наміру вести з тобою такого змісту переписку...

Тидик - його смс прийшло раніше, ніж я встигла дописати і відправити свою промову. Не відправила.

"Зоряно Олександрівно, видихніть. Я не збираюся ставати вашим інтернет-маніяком. Просто Ви така наївна і легко вразлива. Не сприймайте все так прямо буквально. Чесно? Вашу злість видно з екрана мого смартфона). Схоже, маю бажати Вам доброї ночі і солодких снів. До завтра. Вам час спати"

Аааа! Та що це таке??? Цей Вадим вивів мене із себе. Що він собі дозволяє?? Блін, зараз мені капецьно хотілося пустити пару блискавиць у небо, щоб розрядити свої емоції. Шкода, що я не відьма і не вмію робити різні чародійства.

Мало того, що цей самовпевнений хлопець затіяв зі мною відверту переписку, так врешті решт він просто-на-просто відшив мене, побажавши доброї ночі. Що ж, завтра йому буде весело.

Я завела будильник і включила радіо у телефоні. У вікна знову щосили забарабанив дощ. Під такий змішаний оркестр я заснула.