37

Вадим.

Аааа

Я почуваюся, наче п'ятнадцятилітній шмаркач, у якого скажено тече слина, бо він кадрить свою училку. Ммм, тисяча і одна фантазія так і просяться у мою поки що віртуальнк реальність. Був би підлітком, такого б нафантазував би собі!

Але я вже дорослий і битий життям, тому думки в мене цілком реалістичні. Треба подумати, куди запросити Зоряну. Причому так, щоб вона не подумала, що я її клею. Правда, мені не хочеться псувати ті стосунки, що вимальовуються. Я прекрасно розумію, що вона вчителька, а я її учень, тому будь-що між нами просто неможливо. Поки що.

Погода почала псуватися. Я никаб по квартирі, мов вовк-одинак. Через годину. 

Раптом тишу сутінок, які перейшли у темінь, розриває телефон. Це може бути хто завгодно.

"Так. Я зрозумів. Ок. За годину буду".

Блядь! Сволото! Чому саме сьогодні?? Моїм підлітковим фантазіям не судилося матеріалізуватися - подзвонив хазяїн. Нам дали коридор на дві години. Треба швидко переправити груз. Сулить гарний заробіток. Мені треба гроші. Відмовлятися не маю права.

Важко зітхнувши, пишу коротку смс Зоряні. Нехай. Завтра все розповім. 

Курва. Перший раз - і облажатися. Це все рівно, що у ліжку після красномовних обіцянок. 

Що є сили лупцюю боксерську грушу. Вона-то невинна, але мені терміново треба кудись діти свої емоції. 

Смс доставлено. Переглянуто. Відпишеться? Скоріше за все, ні. 

Треба збиратися. 

Курва її двічі!! Ще й дощ почався!!