31

Вадим

Ну ось. Заснула. А що мені тепер робити з нею? Звісно, я можу відвезти її до себе додому, але ж їй завтра на уроки, а в такому шикарному вигляді явно не варто з'являтися у школі. Її адреса? Та я гадки не маю, де вона живе. Ще не знаю. Поки що.

Кажу водію свою адресу, а там щось придумаю.

Моя вчителька тихо сопе на моєму плечі. В сьогоднішньому вечорі це наймиліший епізод, бо мій  день і вечір - повна срака.

Хоча вже глиока ніч, машин у місті повно. Їдемо повільно, та й живу я далеко. 

Мені жахливо подобається моя вчителька, але я не страждаю нападами некрофілії і займатися сексом чи їх як скористатися такою пікантною нагодою не збираюся. 

Шукаю її телефон. Треба дзвонити її подрузі. Здається, Іра.

 - Доброї ночі, Ірино, я знайомий вашої подруги Зоряни. Вона забула свій телефон, чи не скажете її адресу, бо Зоряна весь вечір говорила, що їй завтра на відповідальну роботу, а без телефону ніяк. /. Ні, я не маніяк. Ми познайомилися у клубі, де ви були разом. /. Так, після того, як Ви пішли./. Так. /. Ага, добре, дякую, запам'ятав. Сподіваюся на зустріч.

Тактовності і милості мені не позичати. Сказала адресу, навіть нічого не розпитавши. Та звісно...

Називаю нову адресу таксисту. Хлопець попався нормальний, не став сперечатися. Вона живе в іншому мікрорайоні, але саме зараз буде перехрестя, що повертатиме на її вулицю.

А моя вчителька спокійно і міцно спить на моєму плечі. Це ж скільки треба було випити, щоб так швидко вирубитися? Що вона собі думала??

Я розумію, що це все мене жахливо злить. Але я злий через те, що все ця ситуація якась ... безпорадність... безвідповідальність. 

Авто спинилося біля під'їзду. Тепер треба якось вибратися  з нього. Я спробував розбудити її, але вона пробуркотіла щось невнятне і все.

Знайшов у сумочці ключі, а Зоряну взяв на руки. Боже, мені може позаздрити будь-який хлопак пубертатного періоду: предмет моїх безсонних ночей, моїх потаємних фантазій зараз міцно спить у моїх руках. 

П'ятий поверх. Легко.

М, у квартирі тепло і пахне смаженими млинцями і парфумами. 

Ось спальня. 

Ну, типових сценок  "50 відтінків.." я не дотримуватимусь і роздягати свою вчительку не буду. 

Обережно вкладаю її в постіль. Вона щось муркоче крізь сон, але не прокидається. Я радий з цього. Нехай спить. Ставлю телефон на зарядку, вмикаю кілька будильників підряд. Ох і тяжко їй буде завтра зранку...

Нічого гріха таїти, на хвилину затримуюсь, милуючись тією, хто так вожделенно подобається. 

Перевіряю ключі, один знімаю з в'язанки. Вийшовши, замикаю квартиру. 

Спускаючись сходами, викликаю таксі. Надворі тихо і холодно. Листопад.