27

Здається, погода сьогодні вирішила нам завадити у здійсненні задуманого. Почався дощ і парасолька на видному місці виявилася першою необхідністю. 

Звичайно, настрій було зіпсовано, оскільки дощ ну ніяк не гармоніював з нашими прекрасними сукнями. А от бойовий настрой нікуди не подівся. Покоряти, так покоряти.

 - Зірко, тобі не здається, що сьогодні просто ідеальний вечір для початку чогось нового? Прямо, як на шкільному випускному - дощ в дорогу, в нову сторінку життя, - Іра вся світилася якимось чарівним світлом і оптимізмом.

 - Іро, я ніколи не втомлюся дивуватися твоєму вмінні у всьому бачити лише плюси. Навіть зараз ти намагаєшся зарядити мене своїм позитивом, - я була менш оптимістичною і цей дощ мені не подобався. І взагалі, мені завтра на роботу.

Таксі зупинилося біля нічного клубу. Ми розрахувалися і з виглядом поважних імператриць, що приїхали на власному лімузині, а не на таксі, величною ходою направилися туди, де вже кипіло інше життя. 

В залі було напівтемно. Я примружила очі, щоб звикнути. Ірина відшукала зручний столик (благо, зараз це ще можна було зробити) і ми влаштувалися, переглядаючи меню. Буде алкоголь.

Народ потроху почав підтягуватися. До гулу музики тепер додавався шум розмов і сміх. Контингент у цьому клубі збирається цілком пристойний. Тут немає сп'янілого бруду і нав'язливих бажаючих підтримати твою компанію. Цей заклад ми з Іринкою обрали вже давно, бо нам подобалася ця культурна атмосфера. Ну, як культурна? Звичайно ж, у межах нічного клубу). Само собою зрозуміло, що моя чарівна подруга завжди знаходить собі цілу армію залицяльників, які всіляко намагаються привернути її увагу до своєї напищеної персони. А я? Я зазвичай тихенько звалюю , як Попелюшка, щоправда, не гублячи свій черевичок.

Але сьогодні я відчуваю себе дещо по-іншому. Мені не зовсім зрозуміле це відчуття. Навіть якось не зовсім комфортно. Хоча... У мене капецьно шикарна сукня.

 - Зірко, я вже визначилася із замовленням. Кличу офіціанта. Ти нічого не будеш додавати? - Іра прокричала це питання, намагаючись перекрити грохотання музики. 

 - Ні, я згодна з твоїм вибором. Як завжди, - я прокричала у відповідь.

Вже за кілька хвилин на нашому столику стояла відкоркована пляшка шампанського і купа смаколиків. 

 - Моя рідненька подружко, я хочу привітати тебе з твоїм професійним ростом і побажати тобі "легких" клієнтів. А я в свою чергу обіцяю підтримувати тебе у твоїй нелегкій справі, - ми дзеленькнулися келихами і дружно засміялися одна одній.

Після третього тосту ми вже не стримували своїх бажань і відправились підкоряти танцпол.

Чесно? Мені жахливо подобається моя сукня. Вона по-королівськи відблискує розсипаними блискітками у світлі стратоскопа. Ну і звичайно ж, шампанське зробило свою справу - тепер ми з Ірою "шальные императрицы", які безтурботно відриваються під сучасну танцювальну гоцалку.

Весь тягар цих вихідних виходив з мене, наче прокляття при святих молитвах. Тільки спосіб я обрала більш дієвий - алкоголь і танці це шалене перезавантаження.

Тіло прагнуло свободи, незважаючи на випите, рухи були цілком координовані і легкі. Що гріха таїти - танцювати я обожнюю. І знаю, що рухатися під музику вмію. Ми з Іриною чудово виглядаємо в дуеті).

Але ось ді-джей поставив повільну композицію, схоже, рухомій масі час перевести подих.

До Іри вже вишикувалася черга. Зараз її запросив на танець високий досить симпатичний брюнет. Він просто поїдає її очима, що імпонує подрузі. Я тихенько направилася за столик. Вирішила сходити припудрити носика. 

Не судилося...

 - Красуне, куди це ти зібралася? - голос був неприємний, нахабний, його господар явно вже перебрав.

 - Здається, я Вам не заважаю, то ж дайте пройти, - цей голос мав цілком матеріальну субстанцію, до якої я й звернулася. Жахливо неприємну, смердючу і п'яну. 

 - Не так швидко, лялечко. Як я можу випустити таку принцесу? Я за тобою вже давно спостерігаю. Ти класно рухаєшся. А зможеш так для мене? Приват? Я заплачу! - він спробував схопити мене своїми липкими руками, але похитнувся і навалився всім тілом. Я ледь встояла на ногах.

 - Що Ви собі дозволяєте? Негайно відчепіться, бо кликатиму охорону! - мені було важко і неприємно. А ще зробилося страшно, бо цей гад був важкий і невгамовний.

 - Ніі, красуне, не кликатимеш, бо не зможеш, - він притис мене до стіни своїм розжареним тілом і почав лапати мене, задираючи плаття по нозі. 

Як на зло, ніхто не хотів до туалету. НІКОГО НЕ БУЛО!!! Він зараз трахне мене ось тут, в коридорі, а я тільки й можу, що безпорадно пручатися під його напором і кликати на допомогу...

Його липкі губи впилися в мою шию. Я відштовхувала його щосили, але марно. Від огиди я заплющила очі і раптом після моєї чергової спроби відштовхнути його, він став легким і піддався, викрикуючи щось невнятне.

Я розплющила очі і шоковано витріщилася на те, що тепер відбувалося. ВАДИМ відтягнув його від мене і врізав йому по пиці, та так, що той не втримався на ногах і впав. Зараз Вадим стояв над ним, чекаючи, доки він встане. Той повзав по підлозі на четвереньках щось бурмочучи.