2 - Не те що ти потребувала Венздей?

  - Не дуже красивий хлопчик.

Промовляючи це, мама Венздей продовжувала спостерігати за перепискою Тоні та інших. Дякуючи Богу вона ніколи не була супергеройкою, але мама знала, що хлопець Венздей.

 ... Цей Ксав'є перебуває у цих кругах. У цих супергеройских бісових...

 Вирівнюючи нігті, вона обирала колір, яким би захотілося пофарбувати нігті. Тільки не сірий та чорний, врешті-решт вона ж обіцяла Венздей.

 Дерева, як і фасад, були непомітними, нікчемними вони нібито хотіли сховатися, зніяковілі... Вони й справді хотіли дати драпака. Венздей теж цього схотілося, але вона на відміну від них була людиною, майже живою. Хоча ще не такою, як її матінка.

  - Ти, моє серденько, Венздей, ну нарешті! 

  - Ти що, тільки з душу, мам!?

 За вісім хвилин до цього.

  - А твоя матір точно не проти ?

Тобто, вона про мене знає, отже...

 Венздей перебила його :

  - Ксав'є, не перегинай. Ситуація й так складна.

 Венздей, не зважаючи на мовчання "чоловіка", подивилася убік.

"Майже чоловік" здригнувся від дзвону келихів.

  - Ми довго будемо ще тут стирчати, Венздей ?

 Він немов би зрозумів по виразу її обличчя, що вона сумнівається...Усі її сумніви...

 На цей раз вона хотіла промовчати, бо їх тільки й чекав скандал. Зараз чомусь згадалося те, що Ксав'є виробляв з постільною білизною. Дівчина була певна, що це було саме справжнє психічне насилля.

  - Майже Аддамс, Я не буду леститися до твоєї матері, добре ? Ніяких хай йому грець, подарунків.

  - Та щоб Вас! Ви ще довго будете стирчати на дворі!?

 Тільки но Ксав'є вимовив питання (інше питання), те яке його так хвилювало, як зовсім непричипурена жінка відкрила їм двері. Жіночка схоже дійсно поспішала. Венздей зустріла свою мати без посмішок.

  - О, миленька моя, а от і він! Яка ти причипурена, знаєш ви навіть не запізнилися.

 Венздей закотила очі, вони обмінялися поглядами. Ксав'єр був "трохи" здивований от-от і щелепа відпаде, а про очі годі й говорити.

  - Хлопче, я розумію, ти шокований, але давай без обіймів. Ксав не поворухнувся.

  - Госсподи, ви... вибачте, а Вам не холодно? Ви ж навіть не закутана, ще й обличчя та волосся мокре. .. Даремно я це сказав, я ж Вас, але я знаю Вас, Ви Ванда...

 П.с. Ванда трохи хиньнула. Блоги будуть виходити не часто.