Ніч. На годиннику друга ночі. Емілі зовсім не могла заснути. Вона прокручувала у голові весь день і її жах. Вона не могла в усе це повірити і хотіла дізнатися що було насправді.
У коридорі почувся шорох. Потім вона почула якісь голоси. Вони її кликати.
- Емілі… іди до нас… врятуй нас…
Емілі прокинулась в холодному поту. Вона думала що це лише сон, але голова продовжували її кликати. Вона вирішила вийти до коридору й подивитися…
- іди прямо !
Емілі слідувала вказівкам голосів, але не розуміла що це, сон чи насправді.
- ти на місці ! Залишилось тільки відмінити клітку.
- як я її повинна відкрити?!
- треба взяти ключ… він знаходиться в кармані Енн. Якщо зможеш узяти ключ, тільки будь обережно.
- з звідки т ти знаєш її ім'я?
- Емілі, я тут вже довго, і більше тебе знаю.
- скільки?
- скільки й ти тут.
- но мене тільки вчора сюди привезли.
- ні дівчинко, ти вже тут пів року.
- чому я тобі повинна вірити?
- в тебе не має вибору.
- ну гаразд.