частина 19

Полон

Які думки оволодівають супергероями, коли вони перед фінальним подвигом втрачають щось цінне? Більш за все - це думки, які притаманні людям в моменти втрати: як не важко і боляче, але треба рухатися далі, бо попереду ще скільки всього. У супергероїв ця ж думка коректується так: важко, але світу нема на кого розраховувати. окрім мене. Так і вирішив наш Ярослав. 

Узагалі останні події і зустріч з Альтимою була для нього аналогією фільму «Пункт призначення», коли смерть переслідувала всіх героїв і всіх дістала. Чи була неминуча ця зустріч у нашому випадку?

Так звані "ігри в Бога" ніколи ще не приводили людство до позитивних результатів. Завжди діє принцип: щось отримуєш, а натомість щось втрачаєш. Було звичайно круто, що всі нанофункції тепер його здібності, проте якщо їх покласти на Терези на противагу втрати Міо, то ця противага б переважила. Але часу на глибокі душевні роздуми не було. 

Те, чим наділила його Альтима, він використав на свою користь, трансформувавши свої думки в голограму з зображенням Міо, а інші думки, які висловлювали контрфакти зі своїм зображенням. Це були ніби два його помічника, і в нього тепер була тривекторна система думок, наче в стереометрії площина x, y, z.

Віднині він називав себе Тайммен, бо Яр його називали рідні і близькі, які дуже далеко від нього і яких йому бракувало. Глобально йому заборонили, щось змінювати, але ж на благо своєї країни дозволили. Отже Київська Русь.Тайммен почав думати:

- Міобот, що ми про це знаємо?

- Велика держава, наше славне минуле, хрещення, - відповіла Міобот(Міт)

-  Будівництво храмів, бібліотеки, Ярослав Мудрий, Володимир Великий, - промовив Яробот(Ярт).

-  Що ми можемо чи маємо змінити в цьому періоді? Чому я саме тут?

Коли він задавав це собі питання дар дисбалансу, подарований Омегою, сам проявився і наш герой, почав підбирати варіанти. Щоразу, коли його помічники йому пропонували, у нього світилися очі. Якщо варіант підходив, то зеленим, а якщо ні, то червоним. При цьому він наче був сам не свій, і кожний варіант коментував:

- Змінити правлячу династію Рюриковичів, - запропонувала Міт

- Ідея гарна, але це надто глобально.

- Використати династичні шлюби нащадків Ярослава Мудрого, - промовив Ярт.

- Це вже краще. Від цього можна відштовхуватися.

-Після тріумвірата зберегти стабільність та недопустити міжусобиць, -промовила Міт.

- Ще одна класна ідея, беремо на замітку.

-Не допустити утворення руських князів на території сучасної Росії, - промовив Ярт.

- Непогано, але ж надто глобально.

- Згрупувати всіх проти татарів та недопустити спалення Києва в 1240 році, - промовила Міт.

 - Це найкраща ідея, що я чув. Але давайте почнемо все ж таки з Ярослава Мудрого, -  промовив Тайммен. Він мало не ввесь засвітився зеленим, наче він прибулець або його обробили фосфором.

- Є ще краща. 1047 рік - Ярослав Мудрий допоміг об’єднати Польщу- промовив Ярт.

- Добре, з неї і почнімо.

1047 рік. Князь київський Ярослав Мудрий втрутився в один із внутрішньо польських конфліктів, ступивши на бік польського короля династії П’ястів Казимира Обвинителя, бо останній був одружений на його сестрі княжні Марії.Об'єднані польсько- руські війська дозволили розгромити ополчення місцевого воєводи Мойслава Мазовецького.Завдяки цій перемозі польський король остаточно приєднав Мазовію до польської держави. Згодом об'єднана Польща стала сильним супротивником і загрозою для України.

- Коли це точно відбулося, ми не знаємо. Це дані з літописів, - промовила Міт.

- Може, тоді на кінець 1046? - запропонував Ярт.

-  Я згоден з Яртом.

Опинившись в такі давні часи, найперше вітчуття було дискомфорту. Він вперше був в такій давнині.

-  Тайме, ви селянин, ваш далекий предок, - промовила Міт.

- Дякую за інформацію. Що робитимемо?

- Пропоную в режимі невидимки проникнути в покої князя і все йому розказати, додати декілька спецефеків, - запропонував Ярт.

- Приймаю.

Так і сталося.  Телепортувавшись в палац князя, наш герой, побачивши що нема охорони, заговорив до князя:

- Не допомагай польському князю, чоловікові своєї сестри, наживеш ворога своєму народу в майбутньому.

- Хто це сказав? - промовив Ярослав.

- Це я - голос мудрості.

- Що ще скажеш? 

- Пораджу те, що твої нащадки в міжусобиці зруйнують Русь.

- Це все?

Увесь цей час Тайммен говорив до спини князя. Аж раптом той обернувся - і наш герой побачив замість обличчя чорний овал. Через декілька хвилин фон місця, де вони були різко змінився і людина з чорним овалом сказала:

- Ну хватит уже етого цирка, он всё вспомнил и роскололся наконец то, как же долго ты нас водил за нос.

Слухаючи цей діалог Тайммен постарішав за долі секунди, на його рухах і ногах були наручники, а з усього тіла тирчали дротики, які зчитували мозкову діяльність та вели показники організму.

Наш герой, почав все згадувати. Та реальність про купол, про подорожі в часі, про Міо все те було обернено пропорційною діяльністю, яку створив наш герой сам. Війна дійсно була і дійсно окупанти виграли її.Але вона тривала набагато довше. Тайммен провів на ній все своє життя, був рухом супротиву. Пропагандиська машина окупантів понад 7 століть створювала легенду про свою велич, про своє правонаступництво на престол Київської Русі та Візантійської імперії. 

Проти найефективніших зброї інформації потрібно було боротися правдою. Від своїх нащадків Тайммен мав надприродні можливості і, розвинувши свій мозок, він міг створити новий світ, нову реальність. Свою ж боротьбу він вів подорожуючи у часі, стаючи своїми предками. Це для нього було настільки просто, як викрутити лампочку, але це впливало на його вік. У часі він збирав інформацію про події, як все було насправді, а потім глушив всі інформаційні потоки і заміняв їх своєю інформацією.