частина 12

Нові виклики

Літо... У кожного воно проходить по-різному, але найчастіше найкращі наші спогади про цю пору року в нас із дитинства.

Канікули в Яра цьогоріч кардинально відрізнялися від попередніх. Щонайперше тим, що він знову почав займатися танцями. На це його наштовхнула розмова з мамою:

- Синку, ти запалив вчорашній вечір, тому я поговорила з своєю подругою. Вона готова знову з тобою займатися. Ти не проти? - промовила Олександра.

-  Мамо, це надто швидко. Можна я з тобою потренуюся для початка? Ти ж також чемпіон в мене! - промовив Ярослав.

- Умовив. Заняття розпочнемо сьогодні ж, - промовила Олександра.

- А можна до вас буде приєднатися? - з посмішкою промовив Олександр.

- Звісно, любий! Як же ж без тебе! - з посмішкою відповіла Олександра.

Отже, сім'я в повному складі тренувалася. Однокласники Яра роз'їхалися на відпочинок: одні - на море, інші - до бабусів і дідусів. Трійця взагалі кожен день були разом: річка, клуб,випивка.

Звичайно, цей образ життя був зовсім далекий для Юлі, тому вона проводила час поки що зі своїм другом Яром.

Одного разу, коли Юля прийшла до них в гості, сім'я якраз танцювала.

- Доброго дня всім! - промовила Юля.

- Привіт! Юлю, погуляймо пізніше, бо у мене зараз танці, - промовив Яр.

- Синку, а чому б Юлі не приєднатися до нас? І мені буде простіше, не буду бігати від тебе до тата виправляти помилки, і ми зможемо в парах щось вивчити- промовила Олександра.

- Я за! Тренер поїхала на відпочинок, бо всі роз'їхались,а мене саму не має сенсу тренувати, - промовила Юля.

- А як же Марк? - запитав Ярослав.

- А що Марк? У нього одні гульки в голові, - відповіла Юля.

- Добре, досить балачок. Розпочнімо! - промовив Олександр.

Учотирьох їм було набагато веселіше. Юля виправляла помилки Ярослава, а мама - батька.  На репетиціях завжди панувала позитивна атмосфера. Після одного з таких тренувань відбулася розмова підлітків.

- Яр, тато сумує сам в тренувальному залі. Ми там іноді вдвох тренуємося. Приєднуйся до нас, - промовила Юля.

- Я згоден, подруго.

Почались тренування. Усе ніби йшло добре, але чогось бракувало нашому героєві. Знову, як і спершу на танцях, у нього дещо не виходило, бракувало витримки,сили волі. Якщо на танцях він відчував себе наче риба в воді, то на карате він відчував себе не в своїй тарілці. 

Враховуючи усе це, складається враження ніби дітей на літніх канікулах були самі тренуванн,але це не так. Вони, звичайно, відпочивали, насолоджувалися відпочинком на річці.

У один із таких днів сталася сутичка. Юля з Яром прийшли на річку, а там була славнозвісна трійка. Побачивши, що вони разом, першим же підбіг до них Марк, який був вже трохи напідпитку:

- Ти шо це робиш поряд з моєю дівчиною? - запитав Марк.

- Ми товаришуємо. Чого ти причепився до нас? З ким мені гуляти, ти ж за мене зовсім забув, - промовила Юля.

- Я звертався не до тебе, а до твого дружка, чупакабра відлюдника, що вирішив вилізти на світло,до людей? - запитав Марк.

- Мені остогидли твої образи. Так, я певний час відрікся від соціуму, тому що через таких як ти суспільство гниє зсередини. Якби ти не був сином мера, ти б був ніким, - промовив Яр.

- Що? Як ти посмів таке про мене сказати? Та я зараз тобі дам прочухана! - промовив люто Марк.

І вже б зав'язалася бійка, але Юля розборонила їх. 

- Так, ви розходитесь. Я з тобою залишусь тільки не чіпай його, Марк, - промовила Юля.

- Ок. Тебе врятувала твоя подруга. Вшивайся звідси, щоб очі мої тебе не бачили, - з насмішкою відповіла Юля.

Яр зібрав речі і пішов додому, а дівчина залишилась з трійкою.

Чому вона так вчинила? Бо вона знала, що Яр ще не горовий дати відпір, тому їй загорілося вберегти його.Взагалі їх нові відносини були френдзоною,їй так було комфортніше. Як і більшість дівчат чекала від нього якогось подвигу, підтвердження того,що вона йому потрібна. Хоч у ній і прокидалася давня любов до Ярослава, проте мав бути якийсь жест з його боку,вчинок,який би показав їй ,що в ньому теж ще живе любов до неї. Поки що в них все обмежувалося дружніми розмовами, спільними заняттями. Ніхто не робив кроку вперед. Юля очікувала від Яра, а Яр - від Юлі. І кожен з них задумувався: а може ця модель їхніх відносин і краща для них?

Так минуло літо і розпочався шкільний рік. Черговий раз зустрілись трійка і Яр. 

- Ти знову в школу вирішив ходить? - промовив Марк.

- Я вас не очікував тут побачити. Ви що ще й тверезі? - з насмішкою промовив Яр.

- Ну, Ольфович, тримайся! Зараз сповна за все отримаєш! -  промовив Марк.

З цими словами розпочалася бійка. Звичайно, у бійці, де троє проти одного, Яр програв. 

Натовп ликував. Юля поки пробралася через натовп і розкидала супротивників, наш герой вже був без тями.Швидку викликали, і Яра госпіталізували в лікарню. Винних покарали, аби було по совіст. Проте батьки відкупилися, як зачасту буває.

Хоч як Ольфовичі не хотіли брати гроші, але довелося, бо лікування було дорогим.

Юля майже кожного дня провідувала хлопця. Звичайно, вона не зустрічалася з Марком.Також у неї було відчуття вини, що вчасно йому не змогла допомогти.  Вона думала про те, що вірогідно однією з причин того, що сталось, була лють Марка

за те, що вона часто в розмовах розказувала про Яра.

Реабілітація проходила довго. Яр шукав відповіді в собі. Найперше, що прийшло в голову, звернутися до свого помічника.

- Годиннику, знайди у моєму роду справжнього воїна.

- Слухаюсь, хазяїне. За вашим запитом знайдено декілька варіантів, найкращий - 1200-ті роки. Проте, враховуючи ваш стан здоров’я, найкращий варіант - це ваш дідусь.

- Відправляй.Але як мені зберегти зразок ДНК?