Частина 11

Примирення

 Підлітки швидко роз'їхалися  з річки,бо Ольфовичі обдзвонили всіх батьків. Єдиною, хто залишився, була Юля. Хоч як Марк умовляв,що він її підвезе ,дівчина навідріз відмовилась. Узагалі сьогоднішня поведінка Марка і розмова з Олександрою перевернули світогляд Юлії та полярність відносин з хлопцем.Перед самим від'їздом  Марк спробував востаннє вмовити дівчину:

- Мала, що не так? Ти точно вирішила? Не пошкодуєш?

- Поговорімо завтра про це, - відповіла Юля.

- Нє то нє. До завтра! - промовив Марк.

Коли машина від'їхала, зав'язався діалог між тими, хто залишився:

- Що ж, усі роз'їхалися, ми додому не поспішаємо. Ти не проти насолодитися відпочинком у нашій компанії? - промовив Олександр.

- Звичайно, я за. Усе одно батьки зайняті, а хлопець... ви самі бачили, у якому він стані, - промовила Юля.

- Любий, іди скупайся, бо в нас тут дівочі розмови, - промовила Олександра.

Тільки-но батько Яра пішов купатися, дівчата почали розмову:

- Як ви зрозуміли, що мені треба поговорити?

- Я побачила твій розпач в очах, коли ти спілкувалася з Марком, - промовила Олександра.

- Усе не так, як я очікувала...- з сумом відповіла Юля.

- Ми вже з тобою говорили про це... Усе у твоїх руках! Людина шукає краще для себе, а гірше тебе й так знайде. Пам'ятаєш, як на пікніку ми з твоїми батьками розповідали вам про те, що довго разом, а також, що треба пробачати,якщо любиш?

Та от, якщо ця людина тобі дорога, то це спрацьовує. У житті бувають кардинальні зміни, на які і ця обставина не впливає,просто керуйся своїм серцем.

- Дякую! Я знайшла для себе відповіді, - промовила Юля

Якраз підійшов Олександр, вилізши з води:

- Дівчата, йдете купатися?

- Так, а ти тут без нас не сумуй - промовила Олександра.

Тим часом Яр прокинувся. У голові був якийсь туман. Мимоврлі він згадував події перед сном, частково  і поступово,неначе  в танцювальній музиці справа йде до приспіву або в художньому фільмі - до кульмінації, усе пригадалося. Неначе Танос в "Месниках: війна нескінченності", клацнув пальцями і один момент усе, до чого так йшов наш герой останнім часом ,збулося. Першою емоцією було захоплення, яке поступово переросло в ейфорію.Думки,наче спортсмени на змаганні, намагалися вибороти першість. Перемогу здобула та ,що треба для початку перевірити все для закріплення результату. Яр звернувся до свого голосового помічника:

- Друже, проскануй моє ДНК,як все засвоїлось

- Буде зроблено. Сканую... Усе в нормі.

- Що далі, хазяїне?

- Знайди якусь музику мені для танців, бажано з Youtube, щоб там було відео,які рухи треба робити, а я буду  намагатися повторити. 

- Яку саме музику бажаєте?

- Якусь запальну.

- З карнавалу в Бразилії підійде?

- Те що треба для такого початківця, як я.

Залунала музика з годинника, голограма трансформувалася на всю стіну, увімкнувся ефект відеоесенсії, ніби він там і справді зараз є. Кімната наповнилася людьми в костюмах, і хлопець почав повторювати рухи та зливатися з натовпом. Навдивовижу в нього виходило набагато краще, ніж півроку тому. Це захопило хлопця. Він зловив ритм і вже самовільно рухався, а найголовніше вперше  кайфував  від танцю при тому, що раніше танці  викликали нервове роздратування.

Час пролетів непомітно, і Ольфовичі приїхали додому.

-Юлю, може зайдеш в гості?- запропонував Олександр.

- Якось незручно...

- Твої батьки все одно ще не вдома. Чому ти будеш сама? - запитала Олександра.

- Але Яр ...- промовила Юля.

- Беру його на себе, - з посмішкою промовила Олександра.

- Коли мама Яра відкрила двері, то почула музику ,яка залунала з кімнати сина. Дівчата завмерли на порозі. Тут підійшов батько Ярослава:

- Щось сталося? Звідки лунає музика? Це в нас? - здивувався Олександр.

- Дізнаймося, що там відбувається. Тільки тихо, - пошепки сказала Олександра.

   Трійця попрямувала до кімнати Яра. Як тільки вони дійшли до кімнати,побачене шокувало їх до нестями: людина, яку ще недавно бісив соціум, яка була наче злий пес,яка ще півроку тому  робила лише незграбні рухи обернено пропорційні до танцю,зараз запалювалатак, неначе танець і він одне ціле. Мама аби не переривати цю хвилю позитиву, запропонувала чоловікові і дівчині приєднатися. Енергією, яка виходила від цієї уже четвірки достатньо б було для енергетичної стабільності всього світу. Ярослав був в такій ейфорії, що навіть коли  побачив батьків і Юлю,просто їм посміхнувся і продовжив танцювати. Побачивши, що батьки затанцювали в парі, навіть запропонував Юлі станцювати вдвох. Через декілька годин таких запальних танців усі були втомлені, але щасливі. Якби з дому Юлі не прийшло сповіщення на телефон, що батьки вдома,то танці продовжувалися б, напевно, до ранку.

- Може, проведеш дівчину? - звернулася мама до Ярослава

-Так, звичайно, - відповів Яр

- Дякую вам за цей день! -  на прощання промовила Юляю 

Як тільки підлітки переступили поріг дому, почалася розмова:

- Яр, пробач, що я з тобою тоді так повелась...

-Знаєш, я сам винен. Я півроку шукав варіанти рішення проблеми, а відповідь лежала на поверхні. Тому й відгородив від себе цілий світ.

- Ти сьогодні був такий класний. Я рада, що ти нарешті веселий і такий енергійний. Тобі зовсім не личить бути злюкою.

- Твоя правда. 

- Я подумала і маю до тебе пропозицію.

- Яку?

- Ти справив на мене враження. Мені подобаєшся новий ти. Сьогодні я зрозуміла, як я сумую за тобою, мені бракує спілкування з тобою. Давай дружити?

- Дякую за ці чудові слова! Навзаєм. Я тільки за!

- На добраніч, друже!

- На добраніч!

    Юля, зрадівши на прощання, поцілувала його в щічку.

Яр йшов додому. Він був задоволений собою. Усе повернулося майже так, як було в найкращі часи. Батьки не могли нарадуватися сином, адже Яр повернувся удосконаленим, а Юлі відкрилися ті грані хлопця, які вона давно в ньому шукала.