Частина 9

Пошук відповідей

Подальші події розвивалися настільки чудово ,що Яр навіть в своїх найліпших мріях не міг уявити.Вона була весь час поруч,та яка його змінила.Щоправда готовий графік його дещо втомлював. З танцями трохи був завал,він погано орієнтувався в рухах  і погано їх  запам'ятовував. На відміну від Юлі він був "дерев'яним",ще й до того хлопці дали йому прізвисько"балєрун". У ці моменти Ярослав сумував за своїм старим життям.

Вихідні тепер проходили зачасту на природі з батьками обох дітей. Усі виїзджали до лісу, там смажили сосиски, батьки випивали. Зачасту старші згадували свою молодість, ті чи інші події з неї. Наша ж новоявлена пара вела себе по-різному. В основному Юля намагалася пояснити чи навчити Яра краще робити той чи інший рух, чи розповідай який рух потрібно зробити далі. Така собі репетиція на природі.

- Яр, ну це ж легко. Як ти не можеш запам'ятати? - промовила Юля.

   Хлопець лише мовчав, він відчував себе в танцях ніби дитина, яка щойно почала робити перші кроки. У свою чергу це нервувало дівчину і створювало десонанс у їх стосунках, що нещодавно почали зароджуватися.

Батьки були так захоплені розмовами з старими знайомими, що навіть не помічали цього.

Черговий раз, коли в Яра щось не виходило дівчина не на жарт розізлася.

- Зберись, будь ласка.  Я тебе прошу, ти ж навіть не стараєшся! Повір на заняттях у тата буде ще важче, я-то знаю! - ледве не криком промовила Юля, що навіть батьки стишили розмову і озирнулися.

  Яр був в ступорі, він наче перебував в прострації. Йому почувався ніяково від того, що він так розчаровує свою дівчину, що він безсилий та не може усе це змінити.

Вона ж у відчаї і сльозах побігла в машину своїх батьків. Старші, розуміючи що з чим щось треба робити, почали обговорювати і шукати варіанти вирішення цієї ситуації, а мама Юлі побігла заспокоювати дівчину.

- Нам треба знайти консенсус між ними, - промовив Олександр.

- Слушна думка, друже, - промовив Євгеній.

У цей час Яр побіг до лісу, він хотів побути на самоті. Побачивши що синові потрібна її душевна допомога, Олександра наздогнала його і почала розмову:

- Синку, що трапилось? Ви посварились через те, що в тебе не виходить з танцями?

- Так, мамо.

- Так само і в тата. Ми раз в житті з ним були на дискотеці, і він так невпевнено рухався, що це жах. Усі ще запитували в мене що ти знайшла в цьому "Буратіно"?  (Усміхається) Я його полюбила за щирість. Знаєш, допомогти своїй дівчині це добре, але коли ви в майбутньому станете одним цілим, то частинка тебе повинна залишатися. У коханні потрібно йти на жертви, проте якщо ти стираєш повністю своє я, заради своєї половинки, то відчуття суму, туги за собою попереднім, справжнім пересилює почуття любові, - промовила Олександра.

- Дякую, мамо, ти наштовхнула мене на правильні рішення, глина твоєї думки мене вразила. Можна тебе запитати? А як в тебе з танцями?

- Не люблю вихвалятися, але я теж у твоєму віці займалася танцями, навіть якісь призові місця займала.

- Як жаль, що мені не передався твій хист...

 Олександра мимоволі згадала час, коли були ці перемоги, як вона танцювала потім, коли вони були молоді, щасливі. Перші спроби, перші сподівання завагітніти і як це все провалювалось з тріском. Вона неначе потонула в цих спогадах.

Яра це трішки перелякало, і він попросив допомоги у свого годинника:

- Друже, увімкни функцію телепат і дізнайся, де зараз мама?

- Виконую, - донісся голос голосового помічника.

- Наразі ваша мама перебуває в спогадах молодості, де вони ще юні з вашим батьком. Закінчуються вони за моїми підрахунками на осі перебігу з вашим народженням, а почалися вони, тим, як вона в дитинстві танцювала.

- Ок, перенеси мене в цей час.

-  У який саме, хазяїне?

- У період до мого народження, у тіло мами, по осі ДНК.

- Виконую.

  Перемістившись, він побачив своїх батьків і до кінця не зрозумів чому так. Його повернув у дійсність голос матері:

- Ямлино, що з тобою все гаразд? - занепокоєно спитала Олександра.

- Вибачте, щось запаморочення в мене, можна в вас попрохати води, бо жага мучить, - промовила Ямлина.

Яр був наче за пультом керування у мозку, але сам нічого не робив і не говорив, вирішив з діалогу все дізнатися.

- Це новітня процедура зачаття методом комплексного пришвидшення процесів запліднення, - вирішив прочитати лекцію Олександр.

- Коханий, ти що не бачиш дівчині погано, а ти з своєю термінологією. Нам її берегти треба, бо вона буде носити нашу дитину! Ти голодна? - запитала Олександра.

- Трохи є, вибачте, не хотіла говорити, - скромно заявила Ямла

- Ти що! Ти тепер член нашої сім'ї! Пішли обідати, - з посмішкою відповіла Олександра.

    Потім стався різкий перехід, Яр, неначе задкуючи, повертався у свою реальність, але його, наче серфера на хвилі, віднесло в день його появи. Перед ним постала картина: його мама тримає щойно народжену дитину, батько перерізає пуповину, а дівчині на ім'я Ямлина стає різко погано. Попри спроби його батьків її врятувати, вона помирає.

Коли він повертався, сльози душили його як ніколи. Він не знав від чого більше: чи то від правди про його народження, чи від інформації про те, що його біологічна мати померла.

Олександра, коли побачила сльози сина, повернулася з думок на землю.

- Синку, ну чого ти? Хочеш я навчу тебе танцювати? - з посмішкою запитала мама.

Син мовчав. Він думав, як розповісти все те, про що він дізнався, тому просто обійняв маму.

- Ходімо до тата. Він, напевно, занепокоєний тим, що ми поділись, -промовила Олександра.

У той час Юля говорила з мамою в машині:

- Доню, не переймайся ти так! Більшість хлопців не мають хисту до танців, - промовила Оксана.

- Мамо, він навіть не намагається, щоб у нього щось вийшло, - промовила дівчина