Частина 6

Шалена закоханність

  Потім вони гуляли. Юля щось розказувала про себе, а Яр ніби все це чув без звуку, милуючись лише картинкою. Звістка про бійку за школою швидко дійшла до батьків. Та й психолог повідомив.  що Яр знову не прийшов до нього, тому Олександра занепокоєно позвонила синові. Заграла якась стандартна мелодія, але наш герой був під чарівливою дією нової знайомої і не чув нічого, бо існував лише світ, де він і вона, як сотні років тому Руслан і Людмила, Трістан та Ізольда, Ромео і Джульєтта.

- Яр, у тебе телефон звонить! Ти шо не чуєш? Яр, агов ти взагалі тут?!

- О, точно, чую музика знайома...

Юля посміхнулася.

- Це мама. Блін, я знову забув про психолога, треба придумати відмовку, - промовив Ярослав

- Синку, ти де? З тобою все добре? Ти, напевно, забув, що обіцяв відвідати сьогодні психолога? - закидала Олександра питаннями.

- Мам, зі мною все добре. Я вже йду додому. Чесно кажучи, забув... День був перенавантажений.

- Що знову Марк діставав?

-Це неважливо. Якщо і так, то це мої проблеми, я хочу їх вирішити самостійно, - промовив гордо Яр, ніби він якийсь президент або римський імператор і виступає перед натовпом. Чому він себе так поводив? Мабуть, хотів Юлі показати, що він самостійний і кріпкий, наче кремінь.

--Добре, синку. Просто знай, що ми завжди поруч. Ти завжди можеш розраховувати на нашу підтримку і допомогу, -промовила Олександра.

- Добре, мамо. Я знаю. Дякую.

Потім він задумався над тим, як він різко змінився і це все завдяки Юлі.Чому так?

- Що там Яр? Усе норм?

- Так!

  Вони продовжили прогулянку. Їхні погляди мимоволі почали зустрічатися, усмішки ставати щирими. Розмова за розмовою і.… між ними промайнула іскра!

Навігатором їхнього руху була Юля. От вони дійшли до її будинку.

- Ось тут я живу. Бувай! До завтра - промовила Юля.

Яр ще довго дивився їй услід допоки не зачинилися двері.

  Повернувшись до реального часу, він почав приходити в себе. За дивним збігом обставин, пройшовши декілька кроків, його осінило: якщо я пройшов декілька кроків від Юлі і опинився вдома, то значить вона живе недалеко від мене. Цей висновок ще більше зігрівав його зсередини та мимоволі змушував відчувати невимовно щасливим.

На сімейній вечері він весь світився, наче сонце. З батьками, щоправда, не ділився, але батьки здогадувались причину.

- То що, моя любо родино, як в кого день пройшов? У мене от, наприклад, чудово! Сьогодні в розкладі були гарні класи. Майже кожен з дітей майбутній комп'ютерний геній. Як щодо тебе, кохана?

- І у мене день пройшов на чудовій ноті. Синку, що ти розкажеш?

- Та нічого особливого, - стримано відповід Яр, а потім додав: - Хоча...  у нас в класі нова учениця. Її тато майстер карате. До нього можна прийти на заняття, він відкриває секцію. 

- Синку, мама говорила про твою бійку сьогодні і про твоє мужнє рішення вирішити проблему з булінгом від однокласників. Якщо вищесказане, це варіант вирішення цієї проблеми, то я тільки за, -  відповів батько

- А ваша нова учениця це випадково не наша нова сусідка? - запитала мама

-Так, - відповів син

- Коханий, ти не повіриш, який збіг. Це твій знайомий оселився неподалік, до якого ми хотіли віддати сина на йогу - промовила мама.

- Тоді чудово! Відразу вб'ємо двох зайців: і самооборона, і контроль емоцій, - радо промовив тато.

 Ураз усе лише за одну добу стало чудово. Сторони досягли консенсусу і навіть не вірилось, що ще вчора між ними була якась сварка.