Частина 5

Перше кохання

Це був не хто інший, як Марк і його друзі.

Їх було троє. Причину появи в школі і своєю метою відповідно вони вважали знущання з однокласників. Цьому сприяло те що, батьки Марка і його друзів були найвпливовішими в місті і їхні діти користувалися цими привілеями. Крім того, батьки були меценатами в школі, тому вчителі крізь пальці дивилися на поведінку дітей та завищували оцінки. У 90-ті батьки займалися рекетом, а вже в наш час вони стали добропорядними депутатами міської ради. 

  Батько Марка взагалі був мером міста, той, що зліва, Олексій - його зам, а третій Сергія -приватним підприємцем.

- Трійка МОС! Усе як завжди: неоригінальні, безкреативні запитання. Придумайте шось нове, -гордо заявив Ярослав. 

- Ок! Лови, фантазере довбаний, плюху в вухо, - промовляє Марк, замахуючи при цьому свій кулак, але Ярослав вивертається і той падає. Увесь клас здригається сміхом. У клас заходить вчитель з якоюсь дівчиною. Усі розбігаються по своїх партах, а Марк говорить нашому майбутньому герою:

- Ти ще про це пошкодуєш...

 Орест Васильович - їхній класний керівник. Декілька слів про нього. Викладає він у них біологію. Нещодавно одружився з молодою вчителькою хімії Тамарою Петрівною. Було йому тоді років 35.

-Любі учні, вітайте нову нашу ученицю -  Юлю Бобрик. Вона з батьками нещодавно переїхала в наше місто. Якщо хочеш, то можеш сказати декілька слів про себе. 

- Мене звати Юля. Мені - 12. Люблю музику, захоплююсь латиноамериканськими танцями і карате. 

- Присідай на вільне місце, де ти бажаєш. Клас, прошу покажіть Юлі нашу гостинність, - промовив Орест Васильович. 

 Увесь цей час поки говорив класний керівник та Юля, його думки, думки Яріка, були наче не його, ніби хвиля радіо, поміняло частоту і замість звичної знайшлася нова станція. 

Юля, наче гіпнотизер, повністю заполонила його простір в голові собою.

Біля нашого героя було вільно, тож вона присіла біля нього, зустрівшись поглядами на секунду. І тут в нього в тілі відбувся ефект, який можна порівняти з радістю від отримання бажаного подарунка, радості від перемоги в будь- чому! Раніше Ярик отримував такий вибух емоцій від сімейних вечорів з батьками чи коли його чергова подорож в часі відкривала для нього щось нове.

Уже на перерві Юля заговорила перша:

- А як тебе звати?

  А в нього наче мову відібрало! Ярик, як неандерталець, почав вимовляти звуки, а до купи все скласти не міг. Якраз в цей час підійшла вищезгадана трійка МОС і Марк не зміг промовчати:

- Це наш Ярик - фантазьор. Розумний лише на фантазії.

- Узагалі я не до тебе зверталася, хлопче, - промовила Юля.

- Чого ти така борза, мала? Краще познайомся з елітою цього класу! Я Марк, це - Льоха, а це - Сергій.

    Юля хотіла щось сказати, але тут набігли знайомитися. Ярик лише покраснів, він не розумів, що з ним коїться та і зайва увага, його напружувала.

Поміж тим час пролетів швидко. Увесь клас познайомився з новою ученицею, уроки закінчилися.

Трійка підійшла до Ярослава і Марк промовив:

- Чекаю тебе за школою зараз же. І не вздумай втекти, як дівчисько!

Думки заплуталися... Що ж робити? Зібравши речі в портфель, він попрямував до виходу зі школи. Тут зібрався чималий натовп:

- Ну що Ольфович готовий до бійки чи ти тіки пригинятися вмієш? -запитав Марк.

- Ти лише теревити вмієш? - запитав Ярослав

Почалася бійка. Марк замахнувся рукою на опонента. Спершу Ярик відмахнувся, а потім Марк штовхнув його, сів на нього і почав гамселити обома руками. Натовп лише ликував. У ці секунди Ярик задумався: як він довів до того, що з нього так знущаються, що він став посміховиськом усієї школи. 

   Згадався клас другий, коли вперше трійка його заділа. Його думки матерелізувалися, годинник видав звук наче звук будильника і він перенісся в часі та просторі. Натовп був шокований коли Марк залишився сам, сидячи на землі.

  Їм по 8. Наша славнозвісна трійка разом з іншими дітьми на перерві грає в квача. Тут Ярик перечепився і впав.

- Ха-ха, лузер, тримай квача! - сказав Марк, торкнувся і почав з своєю трійкою сміятись.

  Це все залишилось записаним в пам'яті Ярослава, глибоко десь там в спогадах.  Але цього разу він повернувся в час, коли лише пролунав дзвінок на перерву. Хтось з класу крикнув: 

- Народ, гайда в квача!!! 

- Натовп линув на вулицю. Ярик оговтався і озирнувся навколо, щоб зрозуміти, де він. Таких різких переходів в нього ще не було. Пробігши очима, знайшов своїх однокласників. Згадавши приблизні їх риси, підбіг.

- Ольфович, ти останній. Значить ти квач. 

- Ок, -відповів Ярик. 

  Він наздогнав Льошу із трійки і побіг, але

тепер був уважним. Проте це йому не допомогло, бо Марк вирішив допомогти другу і ледве штовхнув його на Олексія, коли відстань між ними була мізерна. Квачем став знову Ярослав, хотілося виравити ситуацію, але пролунав дзвінок.

У нашому ж часі натовп розійшовся і трійка також пішла додому. Усі перешіптувались. що за дивина. Юля, затримавшись розмовою з новими подругами, лише вийшла зі школи. Одна з дівчат запропонувала, що їх може підвезти її мама, бо вони збиралися на шопінг. Юля відмовилась і тут нізвідки з'явився наш майбутній герой, брудний і із сицем під оком.

- О, Господи, вибач забула, як тебе звати. Що з тобою?

- Та все нормально... Мене побили черговий раз...

-Марк?

-  Це правильна відповідь, - сказав Ярослав, наче вони були зараз на якомусь інтелектуальному шоу. 

-А ти дотепний, - засміявшись, промовила Юля. 

-Хочеш я тебе навчу самооборони. Мій тато він майстер, я в нього займаюсь. До речі, він на днях відкриє неподалік від школи спортивний зал і ми зможемо ходити разом, якщо ти не проти. 

- Звичайно, я лише за, хочеться провчити цього нарциса Марка.