Частина 1

Знайомство з героєм

- Після вчорашнього синтезу моєї ДНК я якимсь невідомим для мене чином зміг відправити її на пару годин назад. А уже через декілька хвилин виявилось, що в мене є три файли. Один з них мав дату і нібито я його створив декілька годин тому.

- Це неймовірно, коханий! Ми навіть не сподівалися на такий результат. Тепер потрібно приховати результати від компанії, адже неодмінно це досягнення продадуть в інші руки.

- Тоді пересади в мою ДНК цей варіант, перекинь програму, щоб перенести все на телефон, приховай цей файл. Так ми зітремо всі сліди.

Виконавши все, що запланували, вони мали у думках лише одне запитання: "Що далі?!"

Продовжуючи працювати, вони знаходили все більше відповідей, проте час йшов не на їхню користь. Окрім досліджень, вони намагалися поповнити свою сім'ю дитиною, проте усе було марно.

От ми дістаємося до того місця, тих точок співставлення, за допомогою яких всі пазли починають складатися в більш- менш ясну картину. Повернімося до подій описаних вище.

 Отже, сон Ярослава насправді був реальністю, як ви уже здогадалися.

Напад сусідньої держави переріс у широкомасштабну війну, а наш герой ріс. Він захоплювався історією і батьки лише заохочували його. Сім'я науковців допомогла його рідній бабусі, але вона була пригнічена після смерті дочки і сама покинула цей грішний світ. Дід помер на війні героєм.

  Щодо Ярослава, то йому в школі було важко. Багато історичних подій, він бачив по- іншому, зникаючи безвісти при цьому на декілька годин.

Чи знав він насправді про свій цей дар?

Навіть його батьки лише підозрювали про це, а одноклассники лише жартували та насміхалися з нього.

- Тобто ти хочеш сказати, що я, педагог з 40річним стажем, більшість історичних фактів трактую невірно, Ярославе?

- Так, Поліно Іванівно! (Лунає сміх всього класу)

- Негайно вийди з класу і навчись поважати старших...

Найбільше, що з'їдало зсередини нашого, проте ще не героя, що він не може це довести. Здібності розвивалися відповідно до його віку, тому він вибірково міг побувати в тому чи іншому історичному періоді.

Він навіть побував на своєму першому Дні народженні, хоча в реальному житті йому було уже 4 роки. Усе було чітко цього разу.

- Сьогодні нашому синочку рік, - промовила Олександра.

- Так, уже сьогодні... Як жн швидко летить час! - промовив Олександр.

Сім’я святкує втрьох, нікого зайвого нема поруч. Ярослав посміхається, сидячи в колясці.

***

Далі було ще цікавіше. Він опинився в тілі свого діда, коли той був присутнім на інавгурації Леоніда Даниловича Кучми 1994 року. Переміщення за переміщенням...

Він мав відчуття ніби був очима і розумом свого предка.