Пролог

Початок історії

Починаючи з XXI-го століття людство пішло у прірву. З року в рік усі, неначе одурманені, перестали контролювати реальність. Люди в цілковитому відчаї, а науковці, все ще шукаючи вакцину спасіння, почали ставати піддослідними в надії отримати хоч якісь кошти на життя. Під час одного з таких експериментів і з'явився наш герой.

 У невеликому містечку, десь в Україні, жила собі сім'я. Усе було добре, усі були здорові, але разом з нападом сусідньої країни прийшла біда і до них. 

   По - перше, Данила, голову сім'ї, мобілізували до війська, а, по - друге, тяжко захворіла на рак його дружина Ольгердія. Ямлина, їхня дочка, шукаючи хоч якийсь вихід допомоги матері, погодилась на сурогатне материнство для сім'ї науковців. Вона навіть не підозрювала, що все не так просто, як здається.

Пологи були важкі... Ямлина, на жаль, їх не пережила, а на світ з'явився хлопчик на ім'я Ярослав, той якому судилося врятувати нас всіх. Час йшова він ріс...

Та було в ньому щось дивне, невідоме досі, незвичайне. Гуляючи, він зник і батьки-науковці Олександр та Олександра, не могли його ніде знайти. А потім через певний час, коли він знайшовся, то оповідав їм цікаві історії, які були дуже схожі на історичні події. Хоча на свої 9 років він і був начитаний, але в його історіях було все так яскраво, наче це справді відбувалося на його очах.

- Ярославе, де ти був знову? Ми з батьком обшукали вже все.

-Мамо, я... Я знову бачив... Бачив чоловіків, дивних таких, в шароварах з вусами... Словом таких, як я бачив на картинках в книжки, що ви мені подарували на Різдво. От що дивно, я.... Я наче був одним з них.

-Синку, я ж тебе просила не захоплюйся ти так книгами. Ось бачиш, тобі вони вже сняться!

    Повернемося до діяльності його батьків. Коли в XX-му столітті відкрили ДНК, люди понад століття намагалися його розшифрувати. Саме над цим і працювали біолог Олександра Ольфофич та наноінженер Олександр Ольфович.

Годинами, тижнями, днями, доба за добою, але всі їхні спроби були марними.

Проте одного дня вони відкрили щось невідоме, щось недосяжне...

- Олександре, коханий, прокидайся! Уже ранок! - будила його дружина, намагаючись підняти його. Він заснув прямо на робочому місці за столом. 

- Що? Уже ранок? -запитав Олександр.

Чи це мені приснилось, а чи й було справді...