10

 І знову, перед ними сидів хлопець із волоссям кольору сонця та смарагдовими очима. Але тепер, детективи говорили з ним у кімнаті для допитів.

 - Це відбитки які ми знайшли на регуляторі сидіння в авто Лайли Джонсон, — Грейз простягнув хлопцю два папірці з малюнками відбитків, — А це, ваші відбитки і вони збігаються.

 - Це якась помилка.

 - Помилка виключена, ви були у машині Лайли у ніч її убивства.

 - Я не був знайомий з Лайлою, — виправдовувався Джо Браун.

 - Був, ми показали вашу фотографію. Ви бармен у клубі «рожеві плавки», вам платять у конверті.

 - Лайла була власником. То ви і далі розповідатимете казочки?

 Хлопчина опустив очі.

 - Я думаю, що ви її вбили і сховали тіло в багажнику.

 - Але ви не врахували відчуття провини, вам необхідно було очистити душу, і ви все розповіли Річарду. Та ваш брат, був людиною честі, він вас не здав би, але і не хотів, щоб невинний, потрапив заграти, — по філософськи почав Тайлер.

 - Тому він подзвонив прокурору, — продовжив Джервонта, — А коли це, не дало результатів, він потрапив до складу присяжних, але потім ви зрозуміли, ви в небезпеці.

 - Тому потім залізли у його оселю, і підсипали ціанід у його ліки.

 - Підсипав у ліки? – запитав Джо.

 - І стали найгіршим братом з часів П’єра Нємана.

 Хлопець захитав головою:

 - Усе було зовсім не так…

 - Тоді як?

 Він замовк, помотав головою після чого підняв очі на знак «я нічого не скажу».

 - Добре, — сказав Джервонта, зібрав папери і почав підійматися.

 - Заждіть, заждіть, — заметушився хлопчина, — Я був там, але я її не вбивав. І не вбивав свого брата. Але ж ви все одно не повірите, навіть якщо я все розповім.

 - Зважаючи на те, що на вас особливо тяжке вбивство, я спробував би.

 Детективи сіли на місце.

 - Стівен убив Лайлу. Стівен Джонсон. Її брат. І ми з ним, говорили про Ріка. Стівен, мабуть, бачив Річарда серед присяжних і мабуть, теж його вбив. Стівен і Лайла, парочка багатіїв, яким треба було кудись їхати під наркотою, тому вони, попросили мене сісти за кермо. Стівен дуркував із пістолетом. Це та легковажна впевненість, що ти крутий поки машина різко не загальмувала і пістолет вистрелив, — у хлопця наступали сльози.

 - Він вистрелив і влучив у Лайлу, — підсумував Тайлер.

 - Вона одразу померла. Я злякався, але Стівен, пригрозив, що вкаже на мене, якщо я розповім правду. Мені так страшно, — він майже плакав, — Я… я ніхто… у нього є багатомільйонні адвокати… і ми поклали її тіло в багажник…

 - І ви кинули машину?

 - Стівен сказав, що якщо ми залишимо її в чорному кварталі, то копи подумають, що це невдалий угон.

 - Що було потім?

 - Ми викинули закривавлений одяг у смітник… і… я пішов до Ріка, на благодійний вечір… розповів йому про те, що сталося. Він сказав, що не можна залишати Лайлу отак у багажнику. Але коли Рік дістався туди, поліція вже схопила того чорного хлопця, тож Рік пішов до смітника, і дістав звідти одяг Стівена про всяк випадок.

 - Мабуть, це, Рік і надіслав прокурору, — прошептав Тайлер на що Джервона махнув головою.

 - Це все через мене… мій брат помер через мене…

 В цей момент повинна була грати сумна музика, але розслідування, ще не закінчилося.

 Капітан і двоє детективів стояли коло хронологічної дошки.

 - Стівен був у барі Лайли у ту ніч, — мовив Грейз, — Але без прямих доказів, ми маємо лише слова Джо. Що ми маємо робити, як гадаєте? – запитав той у капітана.

 - Вибачте детективе, ви не можете нічого зробити.

 - І ми це спустимо йому з рук?

 - Хіба я це сказав? – промовив капітан МакКвін, взяв пальто і пішов до виходу.

 - Сер, куди ви?

 - Зустрітись зі старим другом.