9

 - Діонтей Девіс мав рацію, це змова, — сказав Тайлер несучи каву Джервонті.

 - Я тут понишпорив в Інтернеті, і здогадайся, хто був основним спонсором кампанії Стівенсона? Правильно, Бернард Джонсон, батько загиблої Лайли. Я думаю, що убиті горем батьки, вимагають правосуддя, наполягають на розгляд справи особисто окружному прокурору. Тому, для подальшої політичної підтримки, він має посадити убивцю Лайли.

 - І звичайно, Стівенсон погоджується, бо це, мала бути легка справа, тобто у них, уже був Майк Девіс.

 - До того, поки Річард, не почав наполягати на невиновності Майка, що було не доречно для Лу і зовсім погано для Річарда.

 - Але це, все одно, не пояснює прагнення Ріка стати присяжним або чому він вважав Майка Девіса невинним і якщо у нього був доказ, то де він? Ми все обшукали, з усіма говорили…

 - Не з усіма.

 Джервонта здійняв брови.

 - Я вже говорив, ми не збираємося обговорювати справу Лайли Джонсон, — не вгавав адвокат Девіса, який сидів разом з обвинувачуваним перед детективами.

 - І ми теж. Ми хочемо поговорити про вбивство Річарда Брауна, присяжного, — почав Джервонта.

 - Ви ж, не допускаєте думки, що мій клієнт має відношення до цієї справи?

 - А ми взагалі, розглядаємо справу, що ваш клієнт невинен у жодному з убивств, — сказав Тайлер.

 - Допоможіть і собі і нам, знайти справжнього убивцю, — запропонував Грейз.

 Адвокат і Девіс переглянулися. Джервонта дістав фото Річарда.

 - Це присяжний номер три. Ви бачили його до судового засідання?

 - Ні.

 - Він стверджував, що мав доказ вашої невинності, ви знаєте про що могло йти? – запитав Тайлер.

 - Звідки мені знати?

 - Він купив собі місце присяжного, щоб виправдати вас, а його за це вбили.

 Майк і адвокат знову переглянулися.

 - Дуже шкода що він помер, — відрізав Девіс, — Я ціную, що він через мене, наразився на таку небезпеку, але я не знаю як вам допомогти.

 - Якщо, ви не вбивали Лайлу, то ми хочемо зрозуміти, хто це зробив.

 - Ви були першим на місці злочину, навіть найменша деталь, може допомогти.

 Остання фраза змусила їх переглянутися вже втретє, на що адвокат махнув головою і простягнув руки.

 - Добре, — почав Майк, — Було пізно, я тільки закінчив роботу. Ішов додому. Коли побачив цього прекрасного сто двадцять четвертого, просто переді мною… ключі були в замку…я знав, що треба було пройти повз, але я мріяв проїхатися на такому… тож я сів.

 - Нам потрібні деталі. Ви бачили когось?

 - Ні.

 - А було щось поряд?

 - Докази того, що хтось був там: недопалки, жуйка будь-що, — продовжив речення Грейз.

 - Сліди від взуття?

 - Ні, нічого такого.

 - Добре, що було далі?

 - Я заскочив у салон, підняв сидіння, увімкнув запалення…

 - Заждіть. Ви підняли сидіння?

 - Так, — говорив він точно і ясно.

 - Ви впевнені?

 - Так, я впевнений. Воно було повністю опущене, тож я натиснув кнопку збоку і підняв його.

 - Лайла була на зріст метра півтора, — Грейз подивився на Тайлера, — Тому вона не опускала сидіння до кінця.

 - Хтось інший був за кермом, більше за все вбивця.

 - І вбивця, натискав кнопку, щоб опустити сидіння. Криміналісти перевіряли наявність відбитків? – запитав Джервонта в адвоката.

 - Кермо і панель, — він відкрив свій портфель для перевірки, — Вони знайшли відбитки тільки мого клієнта. Коли його затримали за кермом, не думаю що їх ретельно перевіряли.

 Тайлер відкрив теку з документами про слідство і усміхаючись мовив:

 - Машина Лайли, на штрафмайданчику до закриття справи. Звернімось до криміналістів.

 Адвокат стукнув Девіса по плечу на знак радості.

 - Регулятор–чудова деталь на місці вбивства, — мовив Тайлер.

 - Якщо будуть відбитки.

 - В іншому випадку, ми будемо шукати високих людей.

 - Так.

 Але хто буде шукати високих людей у Лос-Анджелесі?

 Тайлер пішов до кавового апарата. Хильнув чашу гидкої кави і пішов до радісного Грейза. Він махав папірцем.

 - Це звіт криміналістів?

 Він мотнув головою:

 - Два комплекти відбитків, відбитки Майка на регуляторі в гору.

 - А на кнопці вниз?

 - Сам подивись.

 Грейз передав йому папірець на що Тайлер скрикнув:

 - Ти певно жартуєш!