8

 Тайлер і Джервонта сиділи біля дошки, на якій було розписано всю хронологію подій.

 - Отже, Річард Браун, жертва та вбивця, — Тайлер затих, — Це найкращий поворот. Він був присяжним на розгляді убивства, яке він скоїв.

 - Але якщо Ріку, зійшло з рук убивство, чому ж він ризикував і купив місце саме на цю справу?

 - Може, він вважав своїм обов’язком урятувати невинного, може він прагнув внести сумніви, щоб звільнити Майка.

 - А може, просто хотів переконатися, що невинуватого Майка, посадять за його злочин.

 До них підійшов детектив Браян:

 - Не хочу переривати ваш політ фантазій, та ви обоє помиляєтеся. Рік не вибивав Лайлу, у нього є алібі, — він пред’явив папку з документами, — У ніч убивства, Рік був на благодійному вечорі і пробув там до півночі.

 - А Лайлу було убито між дев’ятою тридцять та одинадцятою тридцять.

 - Але чому йому так кортіло потрапити до складу присяжних? – запитав Браян.

 - І чому він був на місці злочину?

 - Нам відомо, що Рік, був присяжним із прихованими намірами, він уліз у гучну справу яку вів оружний прокурор, але до того як він зміг втілити задумане, був повалений могутніми примарними силами, — підсумував Тайлер.

 Джервонта піднявся зі столу на якому сидів, і почав вдивлятися у фото померлого Ріка.

 - Має бути хоч якийсь зв’язок між присяжним і обвинувачуваним, або Річардом і жертвою.

 - Або Ріком і кимось зовсім іншим, — до них підійшов Раян з гарними новинами, — Я знайшов телефон, він був схований між книгами на полиці. Рік телефонував з нього одинадцять разів і всі, на один і той самий номер – до офісу окружного прокурора Стівенсона.

 - Здається прокурор, порушив порядок, — всі знову глянули на Тайлера. 

 - Місіс Крейґ, — почав Джервонта. Вони сиділи в трьох у кімнаті для відвідувань.

 - О, прошу, називайте мене Дон.

 - Дон, ви працюєте помічником окружного прокурора?

 - Так, ще з моменту його призначення на посаду.

 - Чи можете ви пригадати якісь дзвінки, від Річарда Брауна?

 - Ох, а, у нас сотні дзвінків щодня, і, я не пригадую це ім’я.

 - У нас є підстави гадати, що він телефонував багато разів, він міг казати, що це стосується справи Майка Девіса.

 - О, так, — ця жінка, так і випромінювала радість, — Було багато дивних анонімних дзвінків від чоловіка, що стверджував, що Майк Девіс невинний.

 Грейз здивовано глянув на Тайлера, але той продовжив:

 - Мабуть, це був Річард, він говорив з прокурором?

 - Ні, я не з’єднувала його, думала що він божевільний. Річ у тому, що таке часто трапляється.

 - Може він ще про щось згадував?

 - Так, він казав що має доказ, що виправдає Девіса, і що він, збирається надіслати його поштою до офісу прокурора.

 - То ви отримали посилку?

 - Мені про це невідомо.

 - Еее, Дон, — почав Грейз підсовуючи папірець, — Більшість тих дзвінків, тривали не більше двох хвилин, але є один, який був здійснений о десятій чотирнадцять вечора, що тривав чотирнадцять хвилин, ви відповідали на цей дзвінок?

 - Ні, я ніколи не затримуюся після сьомої.

 - А як довго працює прокурор?

 Їхню розмову урвав окружний прокурор Стівенсон, який увірвався в кабінет зі словами:

 -  Бесіду завершено.

 Дон підвелася, взяла пальто і сумочку, після чого чкурнула з кабінету.

 - Отак Рою, ти тримаєш мене у курсі справи?

 - Справа рухається швидко, слідчі опрацьовують факти до яких приводять докази.

 - Тільки не треба. Ми занадто довго знаємо один одного.

 У кабінет забіг Джервонта Грейз.

 - Містере Стівенсон, Річард Браун¸ телефонував до вашого офісу одинадцять разів. Один дзвінок тривав понад десять хвилин, ви розмовляли з ним?

 - Мертвим присяжним? – старався перевести розмову в інший напрямок прокурор.

 - Так.

 - Ні. Звісно ні.

 - Він надсилав вам якийсь доказ у справі Річарда Брауна?

 - Вибачте, детективе я з вами незнайомий, а ви знаєте, що я той хто може вас запросто перевести в берегову охорону за таке ставлення!

 - Лу, ти ж просив, якнайскоріше розкрити справу, саме це ми і робимо.

 - Ні, ви нишпорите по кутках за моєю спиною. І наступного разу, коли вам заманеться провести допит моїх підлеглих, повідомте мене!

 Він вийшов з кабінету грюкнувши дверми з усієї сили.

 - Ви запросили помічника окружного прокурора на допит, не попередивши мене? – запитав капітан у детективів.

 - Сер, вибачте, я думав…

 - Розумний хід, — він усміхнувся, — Ви бачили що тільки що було? Він міг подзвонити і запитати, чому викликали його помічника, натомість він приїхав сюди особисто.

 - Він хотів зупинити розмову.

 - Він щось приховує.