4

 - Раяне, є новини? – запитав Грейз підходячи до його столу.

 - Поки що ні, у приміщенні багато камер, хоча і часовий період малий, мені знадобиться пару годин, щоб переглянути все.

 До них підійшов Тайлер зі словами:

 - Можливо нам і не треба рити настільки далеко, а варто придивитися до присяжних?

 - Тобто?

 - Тоні Міллер, присяжний номер чотири, зник з моменту смерті Річарда. Не з’явився на допит, не відповідає на дзвінки, а сусіди бачили що він поїхав із сумкою. Я подав на нього у розшук.

 - Красунчик!

 - Грейз, — до них підійшов капітан МакКвін, — До вас прийшов брат мертвого присяжного.

 Білий хлопець високого зросту, з волоссям кольору сонця і великими зеленими очима сидів навпроти Джервонти в кімнаті для відвідувачів.

 - Я думав суд — безпечне місце.

 - Співчуваю, містере Браун. Ми робимо все щоб розібратися в цьому.

 - Ви знаєте що він був призначений присяжним у справі Джонсонів?

 - Так.

 - Ви маєте якісь думки, чому ваш брат міг бути упередженим за або проти обвинуваченого?

 - Юнаком він мав деякі проблеми з порушенням закону але… він змінився, він вірив у другий шанс, тому і заснував соціальний будинок для колишніх в’язнів. Але він не врив у третій, четвертий шанс і розумів що дехто, не може змінитися, — хлопчина вже був весь у сльозах.

 - Вам відомо про якісь його проблеми на роботі?

 - Ніі, Рік мав власний підхід до людей, він піклувався про них.

 Запала довга мовчанка яка і закінчила їхню розмову.

 - Думаєш Річарда обрали випадково, чи його смерть пов’язана з його діяльністю? – запитав Тайлер у Джервонти коли вони йшли заварити кави.

 - Беручи до уваги що це не роман Гранже, я б не поспішав із висновками.

 Вони підійшли до Раяна, який пітнів перед комп’ютером переглядаючи записи камер.

 - Патруль зупинив нашого зниклого присяжного по дорозі до Лонг-Біч. Його везуть до нас, — прозвітував Раян.

 - Містере Міллере, — почав Грейз, — Ви поспішно виїхали з міста. Чому?

 Вони знаходилися в кімнаті для допитів, яка вміщала в собі стіл, три стільці і вікно дзеркало.

 - Хіба не видно? Я приречений на смерть.

 Пауза.

 - На смерть? – запитав Тайлер.

 - Я не просився до суду присяжних, мені прийшло повідомлення з’явитися тоді то й там то, але жодної згадки про те що дружбан обвинуваченого збирається мене вбити.

 - Дружбан обвинуваченого?

 - Так, такий великий чорний хлопець.

 - Що саме сталося, містере Міллере? – запитав Джервонта.

 - Учора цей хлопець, вистежив мене у туалеті суду, і почав говорити мені про судовий процес.

 - Він представився?

 - Майже, він кузен Девіса. Він торочив, що Майкл невинний і як система намагається посадити його за брехливі обвинувачення. А сьогодні зранку, я бачу, як він свердлить мене поглядом з першого ряду.

 - Ви бачили його разом з Річардом?

 - Так, саме тому коли я побачив що Річард відкинув ноги на моїх очах, я зрозумів, що я наступний!

 Вони вийшли з кабінету подякувавши Міллеру.

 - Гей, хлопці, — крикнув Раян, — Я щось знайшов.

 Він показав детективам відео, на якому покійний Річард стоїть біля кавового апарата, в цей момент до нього підходить кузен Девіса, перекриває собою вид, бере в руки стаканчик з кавою і передає його Річарду, після чого стукає його по плечу і вони розходяться.

 - Поки він брав стаканчик, він міг устигнути насипати ціаніду, — затвердив Джервонта.

 - Схоже він робить убивчу каву.

 Хлопці кинули запитальні погляди на Тайлера.

 - Зарано?