2

 Тайлер Сміт ніколи не спішив на роботу, любив поспати по довше. Цього понеділка він також не метушився, але його прекрасний сон, в якому він роз’їжджав на новенькому Порш 911, урвав телефонний дзвінок. Він не мав ні дітей, ні дружини, а тому телефон який дзвонив на кухні ніхто не принесе.

 - Детектив Тайлер слухає.

 - Чого так офіційно? – запитав голос на іншій лінії дроту.

 - І тобі добрий ранок, Грейзе. Що тобі треба?

 - У нас убивство, в будинку суду сполучених штатів. Приїжджай у морг.

 - Зараз буду.

 На дворі як завжди було сонячно, що по початку було дуже незвично для Тайлера, оскільки він родом з містечка в горах що в Колорадо. Він зайшов в гараж, який був приєднаний до будинку, і заліз до свого Ford Crown Victoria того типу, що показували в фільмах двотисячних, але той був без жодних розпізнавальних знаків.

 Дорога до відділка була не довгою, він знаходився в районі парку Глорії Моліни, а Сміт жив у Даунтауні. Прибувши на місце за п'ятнадцять хвилин, Тайлер побачив перед собою свій рідний відділок, який став його другим домом ще п'ятнадцять років тому. Зайшовши до середини, він зустрів свого незмінного напарника Джервонту Грейза. 

 - Йоу, — мовив Грейз на знак привітання.

 - Що там у нас?

 - Під час слухання справи Лайли Джонсон, було убито присяжного номер три.

 - Лайли Джонсон? Це вже схоже на книгу. Спадкоємицю статків Джонсон убито, а під час суду убивають одного з присяжних. Це в стилі Жана Крістофа Гранже.

 Зайшовши до кімнати яку називають моргом, над трупом білого чоловіка із черевом розміром з кавун, стояла судово-медична експертка Кейт, яка без привітань почала:

 - Це отруєння. У жертви запах ціанистого калію, а проби на ціанід позитивні.

 - Ціанід, дивовижно — з захватом мовив Тайлер.

 Жінка з подивом глянула на нього.

 - Ну якщо ти не присяжний.

 Кейт і Джервонта удали що не почули Тайлера.

 - Я не знайшла проколів на тілі, — продовжила експертка, —  Тож він проковтнув ціанід.

 - Дивний спосіб, — мовив Грейз.

 - Не для нацистів чи диктаторів.

 Знову Тайлера проігнорували.

 - Як він її проковтнув?

 У Кет з’явилася усмішка на губах після питання Грейза. Можливо у них було кохання.

 - Плями на губах вказують на те, що він пив каву, можливо він був у ній.

 - Скільки минуло часу після вживання? – запитав Тайлер.

 - Не більше двадцяти хвилин. За даними судового секретаря, містер Браун приїхав у ранці о восьмій тридцять, а помер близько дев’ятої.

 - Двадцять хвилин, — звернувся до мене Джервонта, — Отже, його отруїли в приміщенні суду.

 - А кому вигідна смерть присяжного? – саркастично запитав Сміт.

 - Обвинуваченому.