17. Райлі Хантер

-Вгамуйся, Тревіс!-крикнув тренер і хлопець відступив.-Якщо зчиниш ще хоч одну бійку, я відправлю тебе на лавку запасних до кінця сезону!

Тревіс рикнув і пішов в інший куток поля, займаючи свою позицію.

Я закотив очі. Сварки між хлопцями починали набридати. Через це, тренування затягувались, тренер ставав жорсткішим і ганяв нас втричі більше. Тож я просто встав з газону, підняв мʼяч, глянув на екран телефону і зітхнув.

-З мене досить.-підняв руки я і попрямував через поле до виходу.

-Райлі, повернись!-гаркнув тренер, та я мовчки йшов далі.

-Нема сенсу тренуватись, доки ці недоумки нарешті не поділять Кріс.-кинув я і хотів вийти зі стадіону.

Певно завтра тренер зробить з мене вижатий лимон, та я не хвилювався про це. Бо просто в цю секунду мені в очі кинулась блондинка з довгим шовковистим волоссям.

Не знаю, чому я аж так захопився нею. Певно тому що, ця дівчина виглядала немов янгол. Її блакинті очі і пухкі губи не давали мені спокою вже два тижні.

І зараз вона була ось тут, просто в двадцяти метрах від мене.

Вона сиділа на лавці глядачів з тим дурнем Тоні і мило теревенила про щось.

Він починав набридати. Спочатку вона пішла з ним на вечірку, потім теревеніла біля бібліотеки, побігла захищати його, сідаючи за стіл вигнанців, а тепер базікає з ним тут. Що далі? Почне з ним зустрічатись?

На її губах сяяла ця клята посмішка, а очі так горіли, що мої зуби міцно стиснулись. Я вперше відчував щось подібне.

Хлопець підсів до неї і протягнув руку, певно щоб обійняти, та не встиг, бо я реагував моментально.

Я кинув мʼяч в ту сторону, де була Бембі і він з усієї сили вдарився об спинку лавки, просто біля голови хлопця.

Єва підскочила і повернулась в мою сторону.

-Візьми мʼяч і йди до мене.-гаркнув я і засунув руки в кармани чорних шорт, які були частиною нашої тренувальної форми.

Єва похитала головою і обернулась до хлопця. Я звів брови: це ще що таке?

Закотивши очі, я попрямував до неї, піднявшись на лавки глядачів.

-Я сказав підійти.-гаркнув я, опинившись за спиною блондинки.

-Привіт, Райлі.-весело почав хлопець.-Вітаю з початком нового сезону! Я теж пробуюсь в команду, тож...

-Звали.-гарнув я і хлопець опустив плечі. Він трохи ніяково поглянув на Бембі і відступив. Я знав що він піде, бо боїться. Можливо я і не король коледжу, як Лукас, проте маю вміння переконувати.

Блондинка різко обернулась до мене і від того, що я стояв надто близько, врізалась мені в груди.

-Чого ти хочеш?-запитала вона, потерши ніс від болючого зіткнення з моїм тілом.

-Я ж сказав підійти.

-Я що, твій песик?-розвела руками дівчина.-Коли тобі треба, сам підійди.

Це дратувало.

Дратувало, тому що така гарна лялька була непокірною.

-Райлі!-почувся голос десь позаду і ми обоє повернулись. Знайома брюнетка махала мені ручкою. Емма... Чорт, як від неї відморозитись?

Я втомлено зітхнув.

-Йди до своєї дівчини.-гаркнула Єва і я закотив очі.

-Я казав що не зустрічаюсь з нею.-нагадав я.

-Мені однаково. То що тобі треба?-продовжила Бембі і я всміхнувся.

О, ні! Їй не однаково. Вона ревнує. І мені це подобається.

Я поки ще не знаю, що з цим робитиму, та точно не відмовлюсь від дивної гри між нами.

-Чому цей Тоні треться біля тебе?-запитав я і дівчина підняла одну брову.

-Не памʼятаю, щоб мала тобі звітувати.-відповідає Бембі і робить крок назад.

Від її запаху мʼяти паморочиться голова.

Я оглядаю крихітку. Сьогодні її привабливі худі ніжки ховаються за спортивними штанами, а зверху чорна кофтинка, що ховає мої відмітини. Це дратує. Я волів би, щоб їх бачили усі. Навіть клятий Лукас.

-На тобі табу, памʼятаєш?-нагадав я.

-А ти памʼятаєш?-гаркнула вона. Це мене збило з толку, бо я в біса не збирався коритись якимсь там табу.-Я просто намагаюсь завести друзів.-розвела руками Єва.

-Не думаю, що Лукас це схвалить.-складаю руки на грудях я.

-Райлі!-знов гукає Емма позаду, вже більш сердито. Вона в компанії дівчат і певно гнівається, що я не біжу до неї як цуцик. Цього не буде. Я не її хлопець, а вона не моя дівчина. Вона - секс. Нічого більше.

-Нехай тебе це не турбує. Зі своїм братом я розбиратимусь сама.

Я зітхнув. Єва гнівалась на мене через те що я знав про її таємницю.

Дитячий садок.

-Припини дутись, Бембі.-з посмішкою почав я і обережно прибрав пасмо її волосся за вухо.

-Ти знав. І Ділан знав. Ви всі просто жаліли мене.-видає Єва.-А мені не потрібна жалість чи захист. Тож, йди до Емми.

Я сильно стиснув зуби.

Вчорашня ніч була присвячена Бембі. Я не міг заснути, бо думав про неї і сьогодні був через неї втомлений.

Ще одна ніч перед тим, була присвячена Бембі. Я не міг заснути, бо згадував які на смак її губи.

Ще ніч перед тим, була присвячена Бембі. Я не міг заснути, бо цілувався з нею.

А тепер вона плете з мене нитки, бо ображається.

-Гаразд.-відповідаю я.

Ще раз ловлю розгублений погляд Єви і розвертаюсь. Йду просто до Емми і щойно опиняюсь поруч з брюнеткою, тягну її за талію до себе. Обертаюсь так, щоб бачити Бембі і розумію що вона дивиться. Розгублено контролює поглядом кожну мою дію.

-Ну нарешті.-всміхається Емма.-Про що ти говорив з тією першокурсницею?-обурюється брюнетка і я нахиляюсь до її вуха.

-Лукас просив дещо їй передати.-брешу я і Емма полегшено зітхає.

Єва досі дивиться. Її очі ловлять мій погляд і вона стискає губи.

«Не роби цього»-ось що говорить її погляд.

-Я сумував.-кажу я Еммі і вона кладе свої руки на мою шию.

-Я теж. Ти давно не заходив.-нахиляє голову вона. Я лишаю поцілунок на її щоці і переміщаюсь до губ.

-Не було часу.-брешу я.

Знову дивлюсь на Єву.

Десь позаду зʼявляється Еббі з морозивом і помітивши Тоні, зупиняється, а потім переводить погляд на Єву.

-Чого та першокурсниця вилупилась?-каже одна з подружок Емми.

-Хай йде до біса.-відповідає інша і я ледь стримуюсь, аби не закрити їм рота.