Розділ 13: Острів чистого серця

Острів чистого серця

Море було незвично тихим.

Лише легкі хвилі торкалися берега, ніби запрошуючи друзів у дорогу.

Сяючий компас у руках Аліси світився м'яким бірюзовим світлом. Його стрілка впевнено вказувала в бік обрію, де між ранковими хмарами вже виднілися обриси загадкового острова.

— Невже він справді існує?.. — пошепки промовила Марійка.

— Тепер ми знаємо, що це не легенда, — відповів Данило.

Старий рибалка підвів друзів до невеликого дерев'яного човна.

— Він служив мені багато років. Сьогодні настав час для ще однієї подорожі.

Олексій мовчки допоміг спустити човен на воду.

Після всього, що сталося в печері, він уже не був схожий на того чоловіка, який переслідував дітей.

Він підійшов до Аліси.

— Якщо дозволиш... я хочу допомогти вам.

Дівчина подивилася йому в очі.

У них більше не було жадібності.

Лише щире каяття.

Вона простягнула руку.

— Тоді вирушаймо разом.

Олексій усміхнувся.

Вперше за багато років — по-справжньому.

---

Човен легко ковзав по прозорій воді.

Навколо плавали дельфіни, а чайки кружляли так низько, що майже торкалися крильми хвиль.

Здавалося, саме море благословляло їхню подорож.

Та раптом човен опинився в густому білому тумані.

— Нічого не видно... — занепокоїлася Марійка.

Компас засяяв ще яскравіше.

Його світло прорізало туман, утворюючи вузьку доріжку.

— Тримайтеся за мною, — сказала Аліса.

Вони повільно рухалися вперед.

Минуло кілька хвилин.

І раптом туман розступився.

Перед ними відкрився неймовірний краєвид.

Посеред моря здіймався невеликий острів.

Його берег був укритий білим, мов перлини, піском.

Над водою схилялися пальми та сосни, а між ними цвіли дивовижні бірюзові квіти.

Повітря було наповнене ароматом моря, м'яти та польових трав.

У центрі острова височів стародавній дуб.

Під його кроною било джерело.

Вода в ньому була настільки прозорою, що здавалося, ніби вона світиться зсередини.

— Яке диво... — захоплено прошепотів Артем.

Щойно друзі ступили на берег, їх зустріла Морська Берегиня.

Тепер вона вже не була лише примарним образом.

Вона стояла перед ними в довгій блакитно-бірюзовій сукні, а її сріблясте волосся легко розвівав морський вітер.

— Ласкаво прошу до Острова чистого серця, -  лагідно мовила вона.

— Це місце існувало весь цей час? — здивувалася Аліса.

— Так. Але його можуть побачити лише ті, чиї серця відкриті для добра.

Берегиня повела гостей до джерела.

— Саме воно багато століть підтримує життя моря.

Вона зачерпнула долонями кришталеву воду.

— Кожна крапля нагадує людям про те, що природа — не скарб, який можна забрати. Вона — дар, який потрібно берегти.

Олексій повільно підійшов до джерела.

Він опустився на коліна.

— Пробач мені... Я був сліпим.

Берегиня лагідно усміхнулася.

— Той, хто щиро розкаявся, уже зробив перший крок до світла.

У цей момент джерело засяяло ще яскравіше.

Вода здійнялася легкими срібними краплями й торкнулася долонь Олексія.

На його обличчі з'явилася щира усмішка.

Наче важкий тягар, який він носив у серці довгі роки, нарешті зник.

Берегиня подивилася на друзів.

— Ви виконали свою місію.

Та це був лише початок.

Попереду на них чекало останнє диво, яке назавжди змінить не лише їхні серця, а й долю табору «Коралові хвилі».