Ласкаво просимо до табору «Коралові хвилі»
Автобус повільно звернув із траси на вузьку дорогу, що вела до моря. За вікном миготіли соняшникові поля, запашні соснові гаї та гулубе море з цикорію. Теплий вітерець влітав у прочинене вікно, приносячи солоний запах моря.
Аліса усміхнулася.
— Нарешті... — тихо прошепотіла вона.
Вона чекала цієї поїздки цілий рік. Ще з дитинства дівчина захоплювалася морем. У її кімнаті стояли книжки про океани, мушлі різних форм і кольорів, а на письмовому столі лежав невеликий мікроскоп, крізь який вона годинами розглядала пісок, водорості та морські камінці.
Її найбільшою мрією було стати морським біологом.
Автобус зупинився.
Перед дітьми відкрилися дерев'яні ворота з різьбленою табличкою:
«Літній табір "Коралові хвилі"»
За воротами шуміли високі сосни, співали цикади, а за ними, ніби безкрає бірюзове полотно, виблискувало море.
— Вітаємо! — усміхнулася вихователька пані Олена. — Сподіваюся, це літо стане для кожного з вас незабутнім.
Діти весело розбіглися знайомитися з територією табору.
Тут були дерев'яні будиночки, спортивний майданчик, літня сцена, альтанки, квітники й вузенька стежка, що вела просто до золотавого пляжу.
Аліса затрималася біля самого моря.
Хвилі лагідно торкалися берега, чайки кружляли високо в небі, а сонце сипало на воду тисячі золотих іскор.
— Яка краса... — прошепотіла вона.
— Теж любиш море?
Поруч стояв темноволосий хлопець приблизно її віку.
— Так, дуже.
— Я Данило.
— А я Аліса.
— Кажуть, тут кожне літо трапляються справжні пригоди.
Аліса усміхнулася.
— Думаю, це просто легенди.
— Не зовсім, — загадково відповів хлопець. — Старі рибалки розповідають, що після сильних штормів море інколи повертає людям речі, які зникли багато років тому.
— І ти в це віриш?
— Не знаю... Але завтра вночі обіцяють сильний шторм.
У цей момент над морем пролетіла велика чайка.
Її крик луною прокотився над хвилями.
Аліса підняла очі до горизонту.
Їй здалося, ніби далеко-далеко серед сонячних відблисків на мить промайнув силует маленького острова.
Вона кліпнула.
Та вже за секунду там були лише хвилі.
«Мабуть, здалося...» — подумала дівчина.
Вона ще не знала, що вже зовсім скоро море довірить їй свою найдавнішу таємницю.
А разом із нею розпочнеться пригода, яка змінить не лише її життя, а й долю табору «Коралові хвилі».
#831 в Фентезі
#267 в Молодіжна проза
#40 в Підліткова проза
таємниці та загадки, літня пригода, літні оповідання 500 градусів
Відредаговано: 13.09.2026