Табір «коралові хвилі»: Таємниця намиста із мушель

Розділ 1: Ласкаво просимо до табору «Коралові хвилі»

 

 

 

Ласкаво просимо до табору «Коралові хвилі»

 

Автобус повільно звернув із траси на вузьку дорогу, що вела до моря. За вікном миготіли соняшникові поля, запашні соснові гаї та гулубе море з цикорію. Теплий вітерець влітав у прочинене вікно, приносячи солоний запах моря.

 

Аліса усміхнулася.

 

— Нарешті... — тихо прошепотіла вона.

 

Вона чекала цієї поїздки цілий рік. Ще з дитинства дівчина захоплювалася морем. У її кімнаті стояли книжки про океани, мушлі різних форм і кольорів, а на письмовому столі лежав невеликий мікроскоп, крізь який вона годинами розглядала пісок, водорості та морські камінці.

 

Її найбільшою мрією було стати морським біологом.

 

Автобус зупинився.

 

Перед дітьми відкрилися дерев'яні ворота з різьбленою табличкою:

 

«Літній табір "Коралові хвилі"»

 

За воротами шуміли високі сосни, співали цикади, а за ними, ніби безкрає бірюзове полотно, виблискувало море.

 

— Вітаємо! — усміхнулася вихователька пані Олена. — Сподіваюся, це літо стане для кожного з вас незабутнім.

 

Діти весело розбіглися знайомитися з територією табору.

 

Тут були дерев'яні будиночки, спортивний майданчик, літня сцена, альтанки, квітники й вузенька стежка, що вела просто до золотавого пляжу.

 

Аліса затрималася біля самого моря.

 

Хвилі лагідно торкалися берега, чайки кружляли високо в небі, а сонце сипало на воду тисячі золотих іскор.

 

— Яка краса... — прошепотіла вона.

 

— Теж любиш море?

 

Поруч стояв темноволосий хлопець приблизно її віку.

 

— Так, дуже.

 

— Я Данило.

 

— А я Аліса.

 

— Кажуть, тут кожне літо трапляються справжні пригоди.

 

Аліса усміхнулася.

 

— Думаю, це просто легенди.

 

— Не зовсім, — загадково відповів хлопець. — Старі рибалки розповідають, що після сильних штормів море інколи повертає людям речі, які зникли багато років тому.

 

— І ти в це віриш?

 

— Не знаю... Але завтра вночі обіцяють сильний шторм.

 

У цей момент над морем пролетіла велика чайка.

 

Її крик луною прокотився над хвилями.

 

Аліса підняла очі до горизонту.

 

Їй здалося, ніби далеко-далеко серед сонячних відблисків на мить промайнув силует маленького острова.

 

Вона кліпнула.

 

Та вже за секунду там були лише хвилі.

 

«Мабуть, здалося...» — подумала дівчина.

 

Вона ще не знала, що вже зовсім скоро море довірить їй свою найдавнішу таємницю.

 

А разом із нею розпочнеться пригода, яка змінить не лише її життя, а й долю табору «Коралові хвилі».




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше