Табір «коралові хвилі»: Таємниця намиста із мушель

Епілог

Пролог

Море пам'ятає все.

Воно пам'ятає перший світанок над узбережжям, перший човен, що розрізав його хвилі, першу дитячу усмішку, подаровану теплому вітру. Воно зберігає у своїх глибинах не лише перлини й корали, а й людські мрії, таємниці та легенди.

Кажуть, багато століть тому на цьому березі жила Морська Берегиня. Щоночі вона виходила з бірюзових хвиль і оберігала людей від буревіїв. На знак своєї любові до моря вона носила намисто, сплетене з білих, рожевих і перламутрових мушель. Кожна мушля приховувала краплину чистої морської води, а разом вони утворювали могутній оберіг.

Та одного дня знайшлися люди, які захотіли використати силу намиста заради багатства. Берегиня сховала його від людських очей і промовила:

— Лише той, чиє серце чисте, а душа сповнена доброти, зможе знайти моє намисто. Воно відкриє шлях не до золота, а до найбільшого скарбу, який здатен урятувати життя.

Після цих слів Берегиня зникла серед морської піни.

Минали роки. Легенда перетворилася на казку, а згодом і зовсім забулася. Лише старі рибалки іноді, дивлячись на тихе море, загадково усміхалися й казали:

— Якщо після великого шторму знайдеш на березі дивне намисто з мушель — бережи його. Воно саме обирає свого господаря.

Того літа сонце було особливо яскравим, море — незвично теплим, а хвилі ніби чекали на когось.

Вони знали...

Час стародавньої легенди настав знову.

Катерина Марчук

Подобається

#831 в Фентезі
#267 в Молодіжна проза
#40 в Підліткова проза

У тексті є: таємниці та загадки, літня пригода, літні оповідання 500 градусів

Відредаговано: 13.09.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись