Глава 4. Не така жахлива наукова конференція, як увага колишніх

Для проведення конференції було обрано мальовниче та віддалене від цивілізації місце, щоб заохотити атмосферу неформального спілкування після основної частини заходу.

Територія паркової зони була величезною і простягалася від готельного комплексу до озера з пристанню. Напередодні Хелловіну все було прикрашено яскравими помаранчевими ліхтариками, гарбузами зі свічками всередині, осінніми яскравими букетами й вінками на кожній двері. У повітрі витали аромати кориці, яблучних пирогів і пряного глінтвейну. Зайшовши у свій номер, нітрохи не здивувалася різноманіттю свічок, виставлених біля дзеркала, і летючим мишкам, гірляндою розвішаним на вікні.  На тумбочці стояла глянсова картка із запрошенням на вечірнє свято. Так збіглося чи то спеціально було задумано організаторами, але конференція розпочалася тридцять першого жовтня, в переддень Дня всіх святих, Хелловін.

Атмосфера під час пленарної частини міжнародної наукової конференції «Фармація. Погляд в майбутнє» була доброзичливою. Програма виступів була по-діловому зібраною, не затягнутою. Відчувалася захопленість тих хто виступав. Доповідачі відстоювали свої теми із хваткою бульдога.

Моя доповідь стояла в програмі другій половині дня. Я вперше брала участь у подібній масштабній конференції такого високого рівня, і, природно, був присутній легкий мандраж. До того ж учасників розсадили в сектори в залежності від країни прибуття. Закономірно, що моїми сусідами виявилися Матвій Яланський, Олексій, тепер вже не мій, і його нова пасія Аліна Яланська, сестра Матвія.

Аліну я знала ще з університету, вона вчилася на два курси молодша за нас. У той час ми з Матвієм були парою. Але спілкування з його сестрою обмежувалося загальними фразами, мені вона здавалася порожньою і навіженою. Можливо, тоді вона була ще дуже молода, і в ній вирував дух авантюризму. Матвій вічно витягував її з різних колотнеч. Ми не одноразово перетиналися з Аліною на спільних вечірках до тих пір, поки я остаточно не обмежила своє спілкування з Матвієм після того випадку з Дар’єю.

М-так, але ж я любила його. Дуже. Він був моїм першим чоловіком. Наші відносини тривали з першого по четвертий курс, поки ми не розлучилися. Абсолютно банально. Я застукала його з якоюсь першокурсницею, випадково повернувшись за забутим паспортом в нашу орендовану квартиру раніше, ніж звичайно.

Все було, як у дешевому бульварному романі. Ні, істерик я не влаштовувала. Забрала документ і пішла додому, до мами з Антоном. Якийсь час не могла жити сама. Занадто боляче було від зради. А місяця через три стала зустрічатися з Олексієм, щоб припинити домагання Матвія і нескінченні сутички з ним, які заважали мені нормально вчитися. Це сталося незадовго до того випадку з подругою у новорічну ніч.

Дар’я була шалено закохана в Матвія. Я це знала. Але що поробиш - серцю не накажеш. Доки ми з ним були разом, вона не робила ніяких спроб для зближення. Ну, а раз ми розлучилися, вирішила спробувати щастя.

Чи любив він мене? Років зо три ми жили один одним, а потім щось змінилося. Тільки поки ми не розлучилися, я цього не помічала. Продовжувала любити за двох.

В ту новорічну ніч Матвій був п'яний і злий на мою чергову відмову помиритися, а Дар’я попалася під гарячу руку, абсолютно не думаючи про наслідки. Він зігнав на ній своє зло. Заподіяв біль. Такий, як хотів принести мені. Ось такий мексиканський серіал.

Підсумок: у Дар’ї психологічна травма на довгі роки та боязнь відносин з чоловіками, я ж зненавиділа Матвія.

Чи любила я Олексія тоді, коли дала йому згоду зустрічатися? Ні. Мені на той момент потрібен був громовідвід. Той, хто захистить мене від домагань колишнього. Ну а потім з'явилася прихильність і звичка, і, напевно, мені з Олексієм було досить комфортно. Настільки, що я вирішила, — цього достатньо, щоб назвати словом «любов».  І сама ж повірила в неї.

Я присіла на останнє крісло в ряду, пропустивши Бориса Мойсейовича, щоб він прикрив мене від моїх знайомих. Мене вистачило лише на те, щоб чемно привітатися з ними. Благо що ніхто не збирався заводити розмову, оскільки оголосили відкриття першої частини заходу.

Конференція була захопливою. Всі доповіді сучасні. І хоча компанії представляли свої розробки, як якийсь прорив, всі вони в кінцевому підсумку перепліталися. Адже в основному дослідження були спрямовані на актуальні для медичного ринку області: кардіологія, безпліддя, індустрія краси. Дев'яносто відсотків доповідей були присвячені цим темам.

На тлі захопливих виступів день пролетів непомітно. Моя доповідь також пролунала гідно. На подив, ніхто з передбачуваних опонентів запитань не ставив. Було лише кілька питань від німців та від китайців. Все закінчилося, я навіть злякатися не встигла і задоволена повернулася на місце. Борис Мойсейович шанобливо торкнув мене за лікоть і схвально посміхнувся.

— Ви впоралися, Мірочко, — шепнув він і по-дружньому поплескав мене по руці. — Тепер Дар’я Ігорівна може посилати вас замість себе на всякі симпозіуми, а то їй завжди часу бракує.

— Борис Мойсейович, ви не дуже старайтеся, нахвалюючи мене, коли будете звітувати перед керівництвом. Я не особливо полюбляю виступати перед аудиторією, — зізналася йому у відповідь.

— Звикнете, Мірочко. Я ж буду з вами. Слухайте, що я вам кажу: тримайтеся Гольдмана і все у вас вийде! Будете клацати доповіді, як насіння.

Отже, перший пленарний день оголосили закритим, перерва тривала до десятої години ранку завтрашнього дня. Всім було дано час на відпочинок. Далі пролунало запрошення в бенкетний зал до сьомої вечора. Гостей попередили про необхідність наявності верхнього одягу, оскільки після бенкету планувалося проведення багатьох заходів на вулиці.