Та, Що Залишилася

Частина шоста. Та, що більше не чекала

Згодом вона помітила дивну річ.

Їй більше не хотілося перевіряти телефон.

Не тому, що вона перестала відчувати.

Просто мовчання перестало бути для неї відповіддю, яку потрібно розшифровувати.

Якщо людина хотіла — вона приходила.
Якщо любила — знаходила спосіб.
Якщо цінувала — не змушувала сумніватися у власному значенні.

Це звучало просто.

Але до цього простого вона йшла роками.

Вона перестала чекати повідомлення, яке мало змінити все. Перестала будувати майбутнє з чужих «можливо». Перестала називати долею те, що насправді було лише її надією.

І найважливіше — вона перестала відкладати власне життя.

Вона більше не говорила собі:

«Ось коли він з'явиться…»

«Ось коли я зароблю…»

«Ось коли все нарешті стане добре…»

Вона почала жити до того, як усе стане добре.

І виявилося, що життя не чекало на дозвіл.

Воно вже відбувалося.

Просто раніше вона стояла біля дверей, дивлячись, хто до неї зайде.

А тепер відчинила їх сама.

І вийшла назустріч світу.

Настя ВЕСНА