Початок нового життя, а чи життя ?

"ЛОВІТЬ ЇЇ!","СТРІЛЯЙТЕ ВОНА НЕ МАЄ ПРОПАСТИ, ДОГАНЯЙТЕ ЇЇ !!!" "ТЕМНА! ПОМРИ!",-кричали люди, бігли з факелами, деякі були з них на конях ,здебільшого лучники, шукали одну ціль, дівчину з темно каштановим волоссям, очима, що нагадують дорогі Аметисти, які поблискують у вечірню пору.

"Як я могла так влипнути, де тепер мені заховатись?.Ліс хоч переховує мене, але  ненадовго.Темна мантія з капішоном допомагають бути непомітнішою, потрібно терміново щось вигадати ,бо інакше мені кінець, живою мене не залишуть.

"ОСЬ ВОНА !!!",-пролунало неподалік і в цюж хвилину повз Христину пролетіла стріла, а за нею ще декілька. Дівчина взялась бігти з усіх сил ,які в неї залишились, адреналін закіпав у крові, серце гучним стукотіням  відбивалось у голові, а думки були одні,-"ХОЧУ ЖИТИ!"

А вона бігла все далі, і далі, не оглядаючись назад, не чуючи криків селян, людей з якими провела своє життя, двадцять років.Зачепившись за гілля під ногами Христина почала падати в глибокий рів, що простягався далеко в низ, дівчина і не збагнула ,як її лице і тіло почало вкриватися  невеликими порізами.Біль пронизав різкий і неприємний, не маючи сили піднятись ,дівчина все більше впадала в небуття.Голова перетворювалась в кашу і майнула думка:"Ось такий мій кінець...",-останні спроби щось розгледіти навели на думку ,що ліс занадто темний і зовсім не схожий на той в якому вона звикла ходити.

20 років тому...

Ніч.Місячна резиденція королівського замку

"Закрити всі ходи і виходи!!!","Не дайте викрадачу втікти",-пролунав наказ короля Грега."Милий, що буде з нашою дитиною? А якщо не вдасться її повернути? Нашу Амелію?!".Тихо, тихо, кохана я обіцяю ,що ми її повернемо.

Вершник мчить по місту ,в руках у нього згорток дорогого полотна фіолетового відтінку, обрамлений срібними нитками, а в нім надія Місячного королівства ,яку він прагне позбавити.

"Королівським наказом вихід з столиці заборонений!!!",-прокричав сторож.Через короткий період почалась погоня, королівська гварда гналась за чоловіком в чорній мантії, та непердбачуваний порив вітру дав воїнам змогу побачити блондинисте волосся, що відливало золотом. Після чого недоброзичливець зник за деревами темного лісу.

Поклавши дитину на поріг будинку , викрадач провів ритуал ,що запечатував силу немовля і закриває її справжній облік, останнім ,що потрібно було зробити це напоїти дитя зіллям ,яке мало королівську кров.

"Добре що я використав сонний пил на цю принцеску, тепер пора вшиватись, план успішно розпочався ,скоро ми поділимо трон",-роздумував чоловік ,а після чого зле засміявся, повернувши коня в зворотню дорогу.

Тої ночі королівство не втихло і на хвилину.