Та , що являється в снах

Та, що являється в снах

Автор: Архіпов Богдан (b0hd2sik)

На вулиці був спокійний, жовтневий вечір, небо було ніжно - рожевим і таким мирним, що

душа співала від щастя. Я був настільки безтурботним до життя, що просто гуляв вуличками

рідного міста і з часом дійшов до нашого парку - в якому на той час всі дерева вже були "голі"

від листя і тільки ворони кружляли й моторошно щось співали по - своєму. Неподалік парку

стояв маленький фургон, в якому можна було купити солодощів та смачних гарячих напоїв.

Хазяйкою цього "чуда" була мила дівчина, погляд якої заворожував, а посмішка зігрівала душу.

Вона була настільки привітна і прекрасна, що від її звичайного "привіт" я почервонів і навіть не

знав що сказати. Я просто насолоджувався тим, як вона виглядає і її дуже хорошою, теплою

енергетикою, яка від неї походила.

Задивившись на неї, я все ж прийшов до тями та з невпевненістю сказав своїм тремтячим

голосом, що, мабуть, хотів би купити великий стаканчик гарячого шоколаду. Вона з ясною

посмішкою на обличчі, ввічливо попросила зачекати, а в мене з’явилось сильне полум’я в очах

і розуміння того, що я закохався.

І тут в один з моментів, я побачив на ній ось цю "маску", за якою вона приховувала свою

втомленість і самотність. Посмішка з мого обличчя повільно зникла і в мене з'явилось

бажання щось з цим вдіяти, впевненість в мені почала зростати і я рішуче попросив її зробити

ще один напій. Ось все і готово, вона була вже готова знову заглибитись у свою самотність і

проводити свій вечір, читаючи якийсь величезний роман, але ще тоді вона навіть не уявляла що

цей "роман" може трапитися в її житті.

Я не можу змиритися з тим, що вона така засмучена та запропонував їй гарячого шоколаду та

смачних пончиків. Дівчинка не очікувала такої приємної несподіванки від звичайного

покупця, але бувши в дуже приємному здивуванні — погодилась, а на її ніжному обличчі

з’явилася вже по-справжньому щира посмішка, а очі почали блищати й сяяти ніби зірки в

нічному небі. Цей вечір одразу наповнився хорошим настроєм, а життя почало набувати

нового сенсу!

Розмова між нами зав’язалася дуже цікава і на диво дуже довга. Її сміх лунав від чистого серця,

а душа співала, разом з нею я дочекався закінчення робочого дня й запросив дівчину на

прогулянку. Та лише в той момент, коли вона вже замкнула свій фургончик, я зрозумів, що

досі не знаю її імені…

"Перепрошую, — зніяковівши перепитав я,- але я досі не знаю як тебе звуть".

Вона голосно засміялася і ніжно прошепотіла своє ім’я — Марія, мене звуть Маша.

В ту ж хвилину я зрозумів, що саме вона напише нову історію в моєму житті..

Вечір ставав ще більш чарівним і привабливим з кожною хвилиною. Вечір набував все більшої

романтичності, навіть коли на годиннику вже була пізня година, а вулички міста порожніли,

не втрачаючи своєї таємничої енергії кохання. Разом з нею ми проводили час за цікавими

розмовами та дуже незвичними для мене поглядами на життя. Зрештою, я зрозумів сенс

вислову про метеликів у животі та рожеві окуляри на очах. Проте для мене це втратило

важливість, оскільки нарешті я відчував, що не був самотнім.

Наскільки б хорошим не був цей вечір, але він наближався вже до свого кінця, провівши її до

під’їзду, я ще хвилинку дивився в її очі, які були сині, наче море й такі глибокі, наче океан. У

цей момент щось різко змінилося в моїй душі, і я відчув, що це саме той момент... момент для

першого поцілунку.

Взявши всі свої сили в руки, я ніжно поклав одну руку їй на талію, повільно підтягуючи до

себе, а іншою рукою проводжу по її волоссі й зупиняюся на щоці та ніжно, але дуже

пристрасно цілую її в губи. В цей момент я забув хто я і де я знаходжуся, але знав, що хочу бути

поряд тільки з нею! Щасливий, я повертався додому, а в голові малювалися лише думки про

ту чарівну Машу. Вже за декілька метрів від дому, я різко зупинився і зі страхом на обличчі

згадав, що я не взяв її номеру, з сильним смутком я не зміг заснути пів ночі, але все ж мої очі

заплющилися.

Новий день — нові емоції, як тільки я прокинувся я одразу ж пішов на те ж місце, місце

нашого знайомства! Схвильований і дуже нетерплячий я доїхав до того фургончика, але там

була вже не вона, а якийсь хлопець.

Я зі страхом питаю в нього: "Де та дівчина, що вчора тут була?" А він лише сказав що нічого не

знає.

Вчорашній вечір був настільки чарівним, що час проходив непомітно та дорогу до її дому я

навіть не запам’ятав. Протягом дня я безперервно думав і шукав ту дорогу, що приведе мене

прямо до її під'їзду, але так і не вдалося знайти її. Розчарований, я повертався додому.

І тут різко в мою голову приходить спогад про те, як вчора я випадково подивився на табличку

з назвою вулиці, в якій вона живе. В очах одразу з’явився вогник, але не дивлячись на це, в

голові досі панувала паніка. "Все, спокійно!", — сказав я собі, та почав іти в потрібному

напрямку. Дорогою туди, я подумав, що їй було б приємно отримати букет квітів, тому я

одразу і без роздумів пішов у квітковий магазин. Дівчинка флорист склала мені букет з 5

білосніжних хризантем і 6 червоних троянд, це виглядало неперевершено і я був впевнений,

що їй точно сподобається ! Дійшовши до тієї вулиці, я зі складнощами почав згадувати номер

під’їзду, і блукаючи між цими будинками в пошуках надії, мені вдалось знайти лише двох

стареньких бабусь, які спокійно про щось розмовляли. Одна з них помітила, що я збентежено

щось шукаю і побачивши в моїх руках букет, вона одразу зрозуміла в чому справа :" Синку,

ходи сюди, — голосно промовила вона мені з посмішкою на своєму обличчі". Я не вагаючись

підійшов.

⁃ Я бачу тобі потрібна допомога ?

⁃ Так бабусю, шукаю одну дівчину, яка мені дуже сподобалась.