Розділ 41. Нові неприємності, що зненацька виникли.

Залишок дня для Амалії пролетів практично непомітно. Шалений пульс відлунням віддавався у її вухах після чергового солодкого поцілунку.

- Сподіваюся це ніколи не зміниться ... - замислено пробурмотіла вона вдивляючись у спину чоловіка, що віддалявся в цей час до мангала.

Учорашній корпоративний пікнік плавно перетікав у пікнік разом із трьома братами перевертнями, у поселенні. Вони ніби розуміли, що найкраще бенкетувати на території відьми. Так і сили відновляться швидше і розсерджені вовки, що блукають по окрузі, її не торкнуться.

Самого Крістіана Амалія бачила ще вдень на сусідній ділянці землі, що практично через дорогу. Він блукав з боку в бік і з люттю в очах косив свій погляд на щасливу дівчину в обіймах у Ростислава.

Яка на той момент дуже сподівалася, що Кріс незабаром сам заспокоїться і залишить її врешті-решт у спокої. Адже, по суті, вона йому нічого не обіцяла. А що він там собі надумав, то це його проблеми.

- Все залежить тільки від тебе, - прошепотів нахиляючись тим часом чоловік. Мов він чув сказані нею раніше слова.

Як виявилося, він вже приніс черговий шматочок приготовленого на грилі м'яса і зараз мав намір її нагодувати до відвалу. Перебуваючи все ще у збудженому стані, вона сподівалася, що незабаром настане перемир'я між двома сім'ями вовків. І Вульфгати знову заживуть мирно своїм спокійним життям, як і раніше.

Як з'ясувалося трохи раніше, обидва брати Богдан і Любомир люто захищалися усю ніч від перевертнів Кріса та Влада. Один із яких виявився молодим Альфою. Брати Ростислава майже всю ніч і весь ранок захищали її та Ростислава під час сну.

«І де в такому разі, гасає той ящір?» Розмірковувала тим часом дівчина, відкушуючи черговий крихітний шматочок найсмачнішого соковитого м'яса, м'яко просмаженої зайчатини.

А відмовитись вона не могла. Ростислав немов забирав її частинку сили з поцілунком. А відновлювалася вона миттєво, варто було йому її погодувати. Щодо його братів вони й зовсім здавались неушкодженими, що не скажеш про їхніх супротивників.

Під час трапези вони зайняли майже весь столик і з напругою поглядали на всі боки. А оскільки брати сім'ї Лунін продовжували нервувати їх, то й відпочити вони могли лише на території землі відьми.

Амалія примружилася на яскраве сонце, що заходило. Тим часом згадуючи, весь сьогоднішній день. І тільки глянула як її ділянка перетворилася в більш затишну, практично на очах. З боку ділянки братів у лівому задньому кутку її землі було зведено затишну дерев'яну альтанку. Квадратний столик під накриттям і дві лавочки радували її погляд.

Два брати Лунін, зрідка проходили повз них по дорозі, і з прихованою злобою косилися в її бік. Зрідка покашлювавши, вони нагадували про себе.

«Чому вони ніяк не дадуть мені спокою?» Похнюпивши погляд тим часом міркувала вона.

Вкотре проводивши поглядом одного з братів родини Лунін. Амалія повернулася і побачила від чогось задоволеного Ростислава. Здавалося б, його єдиного не турбували ці перевертні, що блукають по окрузі.

- Так, неприємна ситуація склалася. - Почувся поруч, трохи напівутоплений голос ще одного чоловіка.

Здивована дівчина покосилася у його бік і помітила на одній із лавок Петера. Одяг якого був роздертий на клапті.

- Дивно, ніби все склалося до одного. Ви тут у засідці та господиня у небезпеці. Адже ті двоє й досі гадають, що ви Амалія, зміните своє рішення.

Продовжував тим часом чоловік, наче знав, що в них на думці.

- І я наївно вважав, що ви зараз же кинетеся допомагати моїй господині на згадку про її гарне ставлення до вас. Уявляєте, вона там зовсім одна! І її голову хочуть зірвати з її шиї.

Чоловік опустив погляд і жадібно вчепився зубами в запропонований йому Любомиром шматочок чергового спійманого Ростиславом зайця. Як з'ясувалося, брати Лунін до нього навіть не наближалися, варто йому було тільки тихо застережливо рикнути у їхній бік.

- Яка голова? - Запитала дівчина, не відразу зрозумівши про що він має на увазі.

- Та розумієте, залякані працівники згуртувалися проти неї.

Розвів тим часом руками Петер, і слабо посміхнувся.

- Вчорашня ніч бенкету швидко перейшла у конфлікт, який закінчився битвою. Де слабші відьми повстали проти найсильнішої і якщо вона не підкориться їм, її позбавлять голови. Але моя господиня не збирається підкорятися, само собою. Сильний ніколи не схилиться перед слабким. І до кінця гнутиме свою лінію. Її просто вб'ють. Бій іде й досі та вже перенісся до будинку господині.

- Як це може бути? - Мимоволі вирвалося з дівчини.

- Гадки не маю!

Знизав плечима чоловік, облизавши з апетитом свої пальці.

- Ну, я до неї, а ви тут тримаєтеся. Понеділок, гадаю, вихідний. І з цієї миті будьте обережнішою. Чи мало чим для вас обернеться зміна влади. Будьте обережні, добре? - Проковтнувши велику грудку що застрягла у нього в горлі, він швидше почав віддалятися.

- Постривай! - Спробувала зупинити чоловіка, що йшов глибше в ліс.

Але він уже обернувся до якоїсь подоби леопарда і повністю зник з поля зору, всього у кілька стрибків.

- Як же це, позбавити голови? - Злякано вона перепитала переводячи погляд від одного чоловіка до іншого.

- Стара відьма звалила на себе надто багато влади та не підготувала гідного наступника на такий випадок.

Плечі Богдана в задумі похитнулися і він, хмикнувши, додав:

- Чи не встигла належним чином підготувати наступницю. У будь-якому випадку її давні компаньйонки швидше за все втрутилися в невідповідний момент для цього.

- Все змінюється на краще, - чомусь оптимістично додав Ростислав.

Амалія здивувалася, від чого в нього на стільки підвищений настрій через смерть якоїсь глави. Але для себе вирішила, що потрібно терміново навідатися до Глафіри Адольфівни додому. Адже зараз їй комфортно ось так ось працювати. А як все кардинально зміниться? І її теж потім захочуть убити через, її незвичайну і досі не підвладну їй здатність.