Розділ 38. Відьмі перевертень не товариш, а коханець.

- Пішли вони всі до біса! - Зранку верещала Рада у своїй приймальні.

Вона вже давно зрозуміла, що з її начальницею можна поводитися відкрито не приховуючи своїх почуттів.

- Як же вони мене дістали!

Продовжувала вона голосити, з надією на те, що її наставниці передасться її настрій і сьогоднішній корпоративний пікнік на природі раптово зіпсується, непередбаченими погодними умовами.

Наприклад... одна дуже могутня відьма грози, раптом зненацька розсердиться і піде дощик. Бажано зливою і з блискавками, обов'язково зі шквальним вітерцем, що розкидає все на своєму шляху.

- Навіщо він взагалі потрібен! - Продовжувала своє голосіння Рада.

Ось не любила вона подібні збори відьом. Де, як завжди, найзухваліші будуть зневажливо ставитися, до таких як вона. І добре там її начальниця, яку мало хто посміє зачепити з її магією зав'язаною на емоціях. А ось на неї, Раду, не чекає нічого хорошого.

- Ну гаразд тобі, не нуди.

Обізвався з кабінету повеселілий голос Амалії.

- Іди сюди, обійму.

І рудоволоса копиця волосся, з густо усіяним на носі ластовинням піддалася до неї. Теплі обійми якої не те щоб заспокоїли. А швидше за все надали впевненості в тому, що швидше за все вона набула першої у своєму житті подруги. Якої їй так не вистачало за стільки років володіння незвичайною силою.

З простих людей, на жаль, подруг не знайшлося, через заздрість швидше за все. Серед відьом вона була слабкою. І тим більше Рада не розуміла, від чого саме її, верховна особисто призначила на допомогу можна сказати найсильнішій стихійній відьмі в їхній компанії.

Амалія ж навіть і не думала засмучуватися. У корпоративному чаті всі гули в передчутті такого бажаного відпочинку. І навіть коли вони всі спокійнісінько вийшли з будівлі у призначений час, повільно заповнюючи собою автобус. На обличчі дівчини, сяяла розслаблена усмішка. Все-таки колись вона так мріяла про спільну подорож за місто, і ось цей день нарешті настав. Амалія від чогось відчувала, що цей день буде для неї найяскравішим і незабутнім.

Коли вона разом з Радою зайняла заднє сидіння, пропускаючи до вікна секретарку, що все ще тремтіла у невдоволенні. Амалія і тоді спробувала її заспокоїти, трохи стискаючи рукою її долоню.

Через деякий час на обсипаному ластовинням обличчі замість похмурого виразу виявилася радісна посмішка. Все-таки цей день за визначенням мав бути сонячним та безхмарним. Так вважала Амалія.

Через годину вони вже виходили з автобуса милуючись прекрасною галявиною густо усіяною лісовою рослинністю. Ліворуч від автобуса, що в'їхав до лісової хащі, розташовувалися столи з різноманітними закусками та напоями.

У подібні спекотні літні дні такі виїзди на природу відчувалися для кожного як ковток свіжого повітря. На обличчях осіб, що виходили із прохолодного автобуса, відразу з'являлася посмішка.

Амалія теж посміхнулася блукаючи поглядом по затишній галявині. Де ліворуч у буквальному значенні слова ломилися столи, а праворуч розташовувався майданчик для відпочинку.

Безліч килимків з м'якими різноколірними подушками покривали зелену траву і немов запрошували на них прилягти та відпочити. А перед очима розташовувався широкий майданчик для ігор у волейбол, тенісу чи іншого. Трохи далі від якої виднівся маленький струмок, що мелькав за рідкісними насадженнями.

Наступних півтори години пробігли для обох дівчат непомітно. Стенди під якими були килимки, не дозволяли відчувати дискомфорт від спеки. Легкий вітерець, що зрідка пробігав по шкірі, приємно охолоджував шкіру.

Невдовзі почали прибувати інші автобуси зі співробітниками концерну інших міст. Поступово тихе умиротворення почало перекриватися трохи дратівливим гулом. І Амалія насупилась шукаючи в натовпі старих знайомих, що прибули. Помітивши одразу ненависну для себе Марію Стручкову, що стрибала саме в цей час у траву.

Через кілька секунд уважного споглядання, Амалії стало навіть трохи її шкода. Так нещодавно свіже від надлишку косметики обличчя, здавалося блідим і змарнілим без макіяжу. І здається її зовсім не цікавили напої після тривалої поїздки. Марія уважно ковзала поглядом по обличчях, шукаючи когось. Незабаром вона зовсім зникла з поля зору Амалії йдучи кудись у бік майданчика для ігор.

Коли почали з'являтися чоловіки з інших кланів, більшість дівчат почали швидко обтрушуватися, поправляючи косметику на обличчі або просто приводили одяг до ладу.

З груп, що зібралися купками, більше не чулося сварок і суперечок. Кожна намагалася поглянути на чоловіків, які буквально вистрибують із власних машин.

Перевертня легко можна було відрізнити від звичайних чоловіків. Кожен мав свого роду споконвічно чоловічі риси обличчя. По-своєму грубі та в той же момент привабливі. Більшість із них просто з важливим виглядом походжали повз дівчат, немов шукаючи для себе поглядом чергову розвагу на ніч.

- А якщо я не хочу? - Розрізав раптову тишу різкуватий жіночий вигук.

Повні чоловічі губи тільки зігнулися в самовдоволеній посмішці та один із перевертнів зробив блискавичний ривок. Світловолоса красуня слабо забилася в його обіймах, нагадуючи викинуту рибину на зігрітий сонцем пісок.

Ще мить і його губи накрили її рот у легкому поцілунку. Потім чоловік відсунувся. Нахиливши на бік голову, з висоти свого зросту він явно очікував схвалення цієї красуні. І вона незабаром кивнула, втрачаючи обличчя в почервонілих щоках.

Амалія тільки видихнула і різко насторожилася, їй зовсім не хотілося, щоб хтось подібний. Ось так, вибрав її для своєї чергової інтрижки. Адже жінок було куди більше. А перевертнів, що прибували по одному або по двоє чоловіків, було набагато менше. З таким самим успіхом можна було висипати відро сочевиці й кинути туди маленьку жменьку гороху. А потім все це перемішати.

Амалія тільки лягла сховавшись за тендітну спину своєї секретарки. Погляди перевертнів, з якоїсь невідомої для неї причини, зовсім не торкалися якої.