Розділ 37. Темрява і спалах просвіту.

- Ростиславе, ти ідіот! - Почувся за спиною сиплий, зовсім слабкий жіночий голос.

Але він навіть і не думав обертатися. Щойно увійшовши до селища, хлопці йому повідомили, що нова відьма виходить заміж і дуже скоро матиме дітей. Ростислав і сам не розумів, що саме в цій звістці його розлютило.

Обертаючись у звіра, він зовсім не розумів, від чого раптом так розлютився. Напевно перед цим, звичайно ж, у нього був надто поганий настрій. Тому й вирішив поділитися ним із відьмою. Адже відьма селища, це все одно, що берегиня домівки. І після спілкування з нею мало ставати легше на душі, але чомусь йому стало тільки гірше.

Літо видалося невдалим, не тому звичайно, що з'явилася відьма. А тому, що його раптово почало все дратувати особливо жінки.

Зіскочивши у канаву, він завмер ховаючись у густих чагарниках. Тут розсерджена відьма, на його думку, не мала його знайти. А до світанку вона мала б вже заспокоїтись і охолонути. Він чув як вона погойдуючись і немов у маренні слідує по його слідах.

Помітив як вона пройшла повз. Невидючим поглядом ледь не натрапляє на стовбури дерев. І щиро сподівався, що цього не станеться. Десь у глибині своєї вовчої свідомості, він розумів, що без берегині відьми, селище й надалі буде гинути.

Вискочивши з канави, він попрямував до перехрестя, де голова поселення давним-давно встановив телепорт і ним могли користуватися тільки чоловіки у звіриній подобі. Вискочивши в кам'яній прибудові наближеного маленького містечка, він відразу приміряв на собі залишені раніше речі, що лежали на одній із полиць.

Не було нічого нуднішого, ніж просто блукати вулицями. Повз нього пройшли два перевертні, маючи намір також скористатися подібним переміщенням. Зупиняючись, вони краєм ока спостерігали як Ростислав віддаляється від прибудови, що нагадувала занедбаний гараж. Після чого самі пірнули всередину, щоб роздягнутися і почати нічне полювання.

Поблизу розташовувався чудовий парк з озером, який мав би заспокоїти Ростислава. Але від чогось настрій у нього впав нижче нікуди. Виникло бажання комусь врізати, бо сильно засвербіли кулаки. Ось тільки вбивати когось йому не хотілося. А за таких обставин звичайний перехожий міг померти від одного удару, якщо вже згадувати про силу перевертня.

Час був ще не пізній, але від чогось йому хотілося відпочити. Ноги немов самі привели його до знайомого готелю. Йому треба було охолонути та навіть крізь затіняючу очі лють він це розумів. Чоловік навіть не глянув на дівчат, що стояли під яскравими вивісками, він інстинктивно нехтував ними. Знайомий швейцар з повагою вклонився, впускаючи його всередину, і Ростислав був щасливий, що не довелося самому відчиняти вхідні двері. Адже тоді ненароком він міг їх зламати.

У цей час у фоє все ще було багатолюдно. Хтось розмовляв мобільним телефоном. Хтось сперечався з жінкою на весь хол, стоячи біля стійки реєстрації зригуючи лайки та Ростислав сильніше насупився. Навіть тиха мелодія, що долинала звідкись зі стін, невимовно дратувала його.

Відьма, у всьому винна ця відьма. Посміхаючись він одним ривком подолав сходи які вели на четвертий поверх де знаходився його номер. Ліфтом він вирішив не користуватися, щоб уникнути його раптового зламу.

«Що може бути краще за контрастний душ після славного полювання?» Ростислав лише посміхнувся на подібні думки, стаючи практично під крижану воду.

Полювання не було, як і самої їжі. Весь цей час після своєї появи в селі він вичікував появи відьми. Вона прийшла і він висловив їй все, що думав на той момент. Зовсім не замислюючись про те, що страшенно голодний.

Темрява оточила його миттєво, як тільки він торкнувся подушки. Адже Ростислав навіть не набув звірячої форми, щоб уникнути перетворення номера на нежитловий вигляд. Йому хотілося забутися, але навіть уві сні спогади змушували його згадувати попередній вечір.

- Відьма, це вона прокляла мене! - Загарчав він, як тільки настав світанок.

Втома в тілі й гаряче повітря, що йшло з вулиці, м'яко вдарило йому в обличчя, забиваючи ніздрі літнім пилом.

Розплющивши очі, Ростислав чудово розумів де зараз перебуває й ще він знав, що варто було б повертатися до офісу. Але йому вперше у житті розхотілося спілкуватися із замовниками будматеріалів. Сьогоднішній день він вирішив провести в роздумах, відсипаючись у номері через пекельну спеку. Яка останнім часом почала його дратувати.

Найближчої ночі він вирішив просто бездумно блукати вулицями, спостерігаючи за випадковими перехожими. За цей час не відбувалося зовсім нічого незвичайного. Перевертнів він зустрічав тільки раз і то під час появи в місті.

Абсолютно не зрозуміло чому, але йому зовсім не хотілося повертатися до селища. Неначе там йому було нічого робити і все набридло, особливо краєвиди.

Запах крові через тривале голодування з силою врізався в ніздрі й ноги самі понесли його туди. Він ішов лише п'ять хвилин, повертаючи до вже знайомих вулиць з упевненістю зрізуючи кути. У міру наближення він чув чужу кров, це була кров перевертня. Майже такого ж як і він сам.

Стандартна п'ятиповерхова хрущовка, за нею туман, що темніє. Таким зазвичай користуються темні маги, які бажають приховати свій бешкет від людських очей, що твориться їх руками. Чи то через голод, чи то від гострого бажання помахати кулаками. Він миттєво пірнув у цей темний туман і прикрив очі вбираючи ніздрями навколишні запахи.

Варто було тільки зробити крок, як його з силою відкинуло об кам'яну стіну будівлі. Яка була явно укріплена магією, щоб уникнути руйнування самої будови.

Спритно відстрибнувши убік, він миттєво набув подоби звіра. Після чого повільною ходою наближався до найближчого супротивника, готовлячись до атаки.

- Стояти! Назвися.

Напружений і уважний кремезний чоловік, набуваючи подоби ящера. Спритно схопив його за загривок і з силою струснув, штовхаючи на землю.

Ще деякий час ричачи та чинячи опір, врізаючись пазурами в крижану землю, Ростислав почав прислухатися до власних відчуттів.