Розділ 32. Право на вибір.

Говорити більше не було сенсу й Амалія повільно віддалялася вузькою заасфальтованою доріжкою вздовж багатоповерхової будівлі. Найбільше вона боялася, що чоловіки схоплять її та заштовхають назад до машини.

Крістіан тим часом обернувся до брата і жваво з ним про щось перемовлявся. Потім розвернувся й обійшовши машину, зловив кинуті Владом ключі, сідаючи за кермо.

Через кілька секунд проревів двигун і машина проїхала повз дівчину, повертаючи за вугол. Пройшло декілька хвилин її ходьби й вона видихнула від полегшення.

На вулиці стояла пекельна спека, яка більше не могла турбувати дівчину. Повертаючи праворуч, вона побачила бульвар. Де рівними рядами посадили каштани. По обидва боки від яких по проїжджій частині мчали автомобілі.

Озираючись на всі боки, вона намагалася запам'ятати розташування вулиць. Так вона розраховувала вивчити розташування будинку відьми Варвари та через деякий час повернутися. Адже відьма берегиня так і не відповіла на питання, що її цікавлять, які стосуються мами.

Милуючись на густі чагарники та ґратчасті парканчики, що відокремлюють проїжджу частину дороги від пішохідної. Амалія міркувала про те, що це місто по-своєму приваблює. Особливо своєю метушнею.

Автомобілі продовжували мчати у своїх справах. Випадкові, рідкісні пішоходи не звертали на дівчину жодної уваги. Поспішаючи звідкілясь, фактично повністю роздягнені міські жителі намагалися втекти якнайшвидше від спеки.

І навіть якщо перехожі поспішали, то Амалії не було куди квапитися. Розглядаючи алею, їй незабаром почали зустрічатися лавочки з урнами. Одна і та ж нав'язлива думка ніби підштовхувала її розкрити зараз же книгу і подивитися, що в ній написано.

Друга думка вперто відмовляла її це робити. Адже, швидше за все, не можна відкривати стародавній фоліант прямісінько посеред вулиці. Це ж почуття підказувало їй, що якщо вона все-таки розкриє книгу, то може статися щось жахливе.

«Закохана відьма може захворіти на недугу під назвою кохання». Звучав заголовок основного напису як тільки Амалія не стримавшись розкрила фоліант.

Нижче було приписування рівним каліграфічним почерком:

«Молоді відьми багато про свої здібності не знають і відштовхують від себе тепло людське та звірине. Захисних чар можна позбутися в ім'я кохання, але й захистити від усіх напастей відьму зможе лише кохання».

Амалія голосно чхнула через придорожній пил, що набився в ніздрі. Тієї ж години на проїжджій частині дороги пролунав глухий стукіт. По окрузі рознісся звук дзвону розбитого скла, ще один удар і прийдешній за ним несамовитий звук сигналів гудків автомобілів.

Але дівчина вже не звертала уваги на навколишні подразники. Її привабила книга з рецептами відворотів, приворотів та іншого. Ця книга вчила зачаровувати чоловіків будь-якої масті.

Виявляється, для блакитнооких був потрібний один рецепт зілля, а для карооких зовсім інший. Так само і для перевертнів, важлива була найдрібніша деталь, наприклад, його шерсть кинута в котел для приготування зілля привороту. А ще було безліч порад про те, як саме варто поводитися зі стрільцем або з близнюком по зодіакальному колу.

Місяць народження теж мав своє значення, тому й вибиралися квіти для чаю привороту. Наприклад, для частування близнюка годилося варення з пелюсток чайних троянд. А чай краще вибрати персиковий із ягідним ароматом. Там навіть рецепт печива був, з необхідними компонентами для приворотного зілля. Аромат якого не вчує навіть найдопитливіший нюх, порахувавши за звичайне частування.

Так само як і в рідному фоліанті тут так само був напис на 29 сторінці:

«Коли відьма живе з чоловіком, вона поступово втрачає свої сили у його ліжку. Але сила чоловіка зростає рівно на стільки ж, скільки віддала йому відьма на благо свого захисту.»

На 100 сторінці виднілася позолочена гравюра з тими ж чотирма жінками у стародавньому вбранні з корсетами. Але стояли вони вже біля входу до якоїсь печери. Одна з жінок тримала той самий довгий ціпок і була найближча, позуючи на картинці.

Роздуми підказували Амалії, що вивчивши й цей фоліант, вона пізнає не тільки ліки, а й уміння привороту для неї не буде проблемою.

Відчувши більшу впевненість у собі, дівчина раптом разом зібралася і поправивши вибиті локони з тугої зачіски, вона впевнено перейшла дорогу через пішохідний перехід.

Озираючись на всі боки, дівчина помітила поблизу невелику пробку з автомобілів і роззяв, що зібралися поруч подивитися на аварію. Після чого впевнено рушила до них. Запитати в якій стороні необхідна вулиця офісу концерну.

Зловивши попутку, Амалія впевнено сіла поряд із водієм у яскраво-червоного кольору Mazdy. Водій одразу насупився, тільки похмурим поглядом ковзнувши по ній.

- Ви дорогою, підкинете. Мені до Чорної гори. - Впевнено висловила чого від нього хоче.

Водій явно не очікував такого нахабства, тому ще якийсь час мовчки сидів косячись у бік темноволосої дівчини.

- На метро було б швидше. - Пробурчав невдоволено водій.

- Я приїжджа, - не подумавши ляпнула вона.

- Воно й видно. - Пробурмотів похитуючи головою водій, нарешті рушаючи з місця.

Після чого кивнув і посміхнувся, його очі іскрилися жовтуватою райдужкою поступово набуваючи зеленого відтінку. Сильні чоловічі руки легко стискали кермо й Амалія в паніці втиснулася в м'яке сидіння, міцніше притискаючи книгу до грудей.

Помітивши на його обличчі посмішку, відразу розслабилася пробурмотівши:

- Паркування у неналежному місці.

- Амалія Вінлок, відьма, винна в аварії на вулиці Терещинській. Поки що ніде не зареєстрована. Підлягає реєстрації та направлена до столиці.

Дівчина завмерла, уважно вслухалася в кожне сказане ним слово. Чоловік тим часом смачно сплюнув з віконця машини на проїжджу частину дороги та звузивши свій звірячий погляд, знову зосереджено поглянув на неї.

- Винна. Засуджується до страти або...