Розділ 20. Усі відьми різні чорні, білі, різні...

Застигши на місці, Петер спостерігав через прочинені двері за тим, що відбувається в кабінеті верховної. Як вона виростає, на все своє можливе зростання. Як упирається в п'ятиметрову стелю головою. Як тягне пазурі вбік новенької, зовсім ще молодої обдарованої.

Він тільки хитнув головою, не погоджуючись з подібною методикою. Абсолютно не схвалюючи подібних дій. Вважаючи, що залякуванням можна мало чого досягти. Відходячи від дверей, Петер повільно йшов до ліфта. Варто було б покликати лікаря чи штатного психолога. Зрозуміло, він не вперше бачив таку картину.

Ось зараз, як завжди, у подібних випадках, верховна залякає майже до смерті дівчисько. Потім вона благатиме про помилування і погодиться на все, що її після попросить відьма.

І тут несподівано відчинилися двері навстіж, і на порозі з'явилася новоприбула. Її густе хвилясте темне волосся, наче вихором розметалося навколо обличчя, тільки вогники яскраво-пурпурових очей під косами поблискували.

- Ваша, Гадівна, збожеволіла!

Видала Амалія звертаючись до всіх присутніх.

- Викличте їй лікаря, ну... або вколіть якісь ліки.

Застигши з відкритим ротом Петер, намагався зрозуміти, що відбувається. Він швидко відскочив убік пропускаючи дівчину, яка бігла у напрямку до нього. Найбільше він боявся. Що вона сховається за нього і почне сльозливо благати захистити її. Але, на жаль, нова його здивувала.

Прямісінько на його очах, вона схопила перший предмет, що трапився на столику секретарів. І одразу запустила ним по начальниці, що чіплялася виповзаючи кістлявими пальцями з кабінету. Бездротова комп'ютерна мишка, з хрумким звуком розлетілася в різні боки на пластмасові уламки та сенсорне скло.

Наступний предмет негайно полетів до рота з гострими зубами верховної відьми, що виростали прямісінько на очі. Бездротова тонка клавіатура, тієї ж фірми Apple із хрусткими звуками розлетілася по підлозі на запчастини.

Коли дівчина намацала, черговий важчий предмет. Її обличчя осяяла блискуча щаслива посмішка. Від удару яким голова начальниці, відкинулася назад і вона завила чіпко зачепившись кігтистими пальцями за дверний отвір.

Випроставшись і повернувши собі звичайну подобу людини, верховна видихнула поправляючи в шпильку неслухняні довгі сиві кучері, що спадали на підлогу. Вони практично на очах стали коротшати зникаючи десь на потилиці.

Миттєво виставивши руки долонями вперед, немов у захисті. Потім кисті почали змінюватись по колу, а з її рота почали долинати перші слова прокляття.

Крихкі долоні дівчини випросталися вперед, ніби обороняючись і Амалія в паніці роззявила рота, не розуміючи, що їй далі робити.

Всього за мить, у кімнаті похолоднішало. А з боку старої відьми повіяло страшним холодним вітром. Долоні начальниці з кожною секундою все більше покривалися глибокими зморшками. А темні очі під білими тоненькими бровами палахкотіли світлим вогнем.

Від жаху Петер скрикнув. Він і раніше бачив подібну картину, битви двох відьом. Але тоді не доходило до вогненних сплесків енергії в очах його покровительки.

Молоді дівчата за стійкою в жаху переглянулися, одна з них одразу ж знепритомніла. І тільки старій Агнес, постійній напарниці глави було все одно. Вона не схвально хитала головою, кидаючи убік молодої дівчини докірливі погляди.

Руки верховної тим часом все більше оберталися навколо один одного, а з горла швидше нашіптувалося прокляття. Але дівчині було хоч би що, вона незабаром зовсім опустила свої долоні донизу.

І тут Петер завмер, розуміючи, що світ навколо нього трішки видозмінився. Метнувшись убік, помітив як сповзає з його тіла пошитий на замовлення темний костюм і сорочка. Били в ніс запахи, різкі від парфумів та тіла дівчат. Незвичні для людини думки, дали йому схаменутися. Адже він зараз пес, звичайнісінька дворова дворняга і це один з його образів.

Він хоробро наблизився до дівчини, підвівшись на задні лапи обнюхав вологим носом її нігті, що подовжилися. Але жодного натяку на магію не відчув. Руки дівчини пахли ефірними хімічними маслами й Петер голосно чхнув, відводячи морду убік.

Вперше він був у такому стані, усвідомивши, що повинен. Ні, просто зобов'язаний послужити господині. Але ж вона не така вже і зла, просто обрала не правильну тактику для підпорядкування нових підлеглих.

На обличчі Амалії завмер вираз жаху та паніки.

- Як ви можете? Він же людина! - Раптом вигукнула вона.

У куточках очей почали з'являтися перші сльози й Петеру захотілося втішити дівчину. Він одразу підстрибнув, щоб облизати їй обличчя й одразу ж вильнув привітно хвостом. Чоловік вважав неприйнятним з'являтися перед дамами без одягу, а собакою відповісти нічого їй не міг.

- Ану швидко повернула Петера назад! - Хлюпаючи носом зажадала дівчина.

В ту ж мить вона підняла його на руки та з усією теплотою свого жіночого тіла притиснула до пишних грудей.

Петер не чинив опір, несподівано для себе усвідомивши, що йому подобається подібна увага з боку новенької. Повернувши морду у бік дівчини, він на подяку облизав їй обличчя на якому не було жодного грама косметики. Потім повернув морду у бік господині й ще раз вильнувши хвостом, натякнув їй, що сам з усім впорається.

Верховна тільки видихнула похитуючи головою, з докором зиркнувши на непритомне тіло на підлозі.

- Дар'я, звільнена. Так їй і скажіть коли отямиться. Відішліть її кудись, у якусь глушину. - Втомленим голосом дала вона вказівки.

Петер уловив нотки відчаю в тоні господині, розуміючи, що вона зовсім без сил. Адже минуло всього нічого - близько восьми хвилин. Від усвідомлення цього йому так сильно захотілося її втішити й він миттєво зістрибнув з рук, підбігаючи до неї. Лизнув уже звичайну, що повернулася у нормальний вигляд, ніжну долоню. І так по-відданому глянув їй у вічі, що вона не стрималася. Одразу присіла до нього погладжуючи по спині. Потім почухала за вухом, продовжуючи чухати йому загривок. Різко нахилившись, вона тільки прошепотіла: