Пролог

Від автора:
Поки ти живеш - в тебе є шанс все змінити у своєму житті. Змінити на краще, можливо на гірше. Кожен з нас, час від часу робить помилки та на них вчиться. З кожною наступною прочитаною книжкою - ми навчаємося. З кожною написаною історією також. Є моменти, коли ти гадаєш, що змінити вже нічого не можна. Але насправді, це не так. Рада вам запропонувати наступну свою історію, сподіваюся, що вона вам сподобається. Приємного читання.

Початок:

Сон після важкого трудового тижня, здавався напрочуд солодким і безтурботним для темноволосої дівчини. Спина і ноги від частої біганини на високих підборах майже вже не нили й вона витяглася, потягаючись солодко в теплому ліжку. Сильніше вдавлюючись щокою в м'яку подушку вона сподівалася, що завтра буде спокійний день і їй більше не доведеться терпіти приниження від старіших працівників фірми.

Від чого вони так в'їлися на неї? Дівчина не розуміла. Але жадібні погляди, які кидали на неї майже всі присутні чоловіки, говорили самі за себе. На жаль через свою юність вона цього ще не розуміла.

На вигляд вона була нічим не примітною, але допитливий розум і дитяча наївність мимоволі притягувала до неї всі чоловічі погляди. На додаток до всього смоляні локони до ліктя, кучерями оточували миле ще дитяче личко. Фіалкового кольору очі ідеально гармонували з округлим злегка довгуватим обличчям. А повні червоні губи виглядали на дівчині немов стиглий плід, що тільки-но дозрів. Який ніби сам просився до нього припасти та відкусити маленький шматочок.

Саме з цієї причини вона й викликала в інших жінок злу заздрість, лише своєю присутністю. Більшість чоловіків найчастіше просто милувалися нею та іноді захоплювалися швидким навчанням даної конкретної персони.

По тілу сонної дівчини несподівано пройшла ледь помітна хвиля тремтіння. Підводячись з ліжка, вона повільно попрямувала до вікна. Розмірковуючи шляхом, що можливо сама його забула закрити або воно закрите нещільно. Вгледівшись у темряву на вулиці, вона здригнулася від холоду, що раптово наринуло на тіло.

На вулиці крізь завісу дощу поблискували рідкісні лампи з квартир розташованої навпроти багатоповерхової будівлі. А над головою замість яскравого місяця виднілася темна імла з-під хмар.

Здригнувшись від нового тремтіння, що зненацька накотилося, дівчина з гуркотом зачинила вікно, що дійсно виявилося відчиненим. Після чого попрямувала дістати з масивних меблів теплий плед, який ще кілька місяців тому сховала до шафи. Посередині літа зазвичай було тепло і часом навіть спекотно, але сьогодні від чогось її тіло здригалося в холоді.

Обернувшись теплою вовняною тканиною, вона повернулася до вікна, щоб звіритися з градусником. В однокімнатній квартирі, на першому поверсі, іноді було прохолодно через зміну погодних умов, тут, біля берега річки. Але градусник чітко вказав на +23°C і вона знову примружилася.

Раптовий гуркіт грому пронизав помірний гомін дощу. Він ніби пройшов крізь кожну краплю прокочуючись хвилею і вікно з гуркотом відчинилося вдаривши її цією мокрою хвилею. Дівчина відразу ж поспішила прикрити обличчя рукою.

Сон миттєво зійшов і вона знову спробувала зачинити вікно, визначивши, що ручки на металопластикових вікнах безнадійно зламані. Струснувши головою, дівчина вирішила що їй все це наснилося і вона мала намір повернутись до ліжка далі спати або хоча б спробувати заснути.

Переверталася на ліжку не довго, близько двох годин. Поки рівно о 3:00 годині ночі або на кілька хвилин більше, з кухні почувся гуркіт котячої миски об паркетну підлогу.

Намистинка так звали улюбленцю дівчини. Вони разом прожили вже близько трьох років. Кішка, як завжди, серед ночі захотіла їсти та дзвінко натякала своїй господині. Щоб та не лінувалася, скоріше підіймала свою помірно апетитну дупцю і несла її до холодильника. Якщо не нагодувати зараз, то за годину прокинеться весь будинок і сусіди на ранок дуже голосно ляскатимуть дверима під'їзду.

Сповзаючи з м'якого матраца, ще юна дівчина приблизно двадцяти трьох років сильніше закуталася в плед і перевела погляд на відкрите вікно. Дощ продовжував лити немов із відра, але всередину квартири від чогось не залітали його крижані краплі.

Наблизившись до холодильника, вона відкрила бляшанку для котячого корму. Майже п'ятикілограмова пухнаста ненажера, одразу збільшила інтенсивність набивання миски об підлогу. Тим самим показуючи господині свою нетерплячість.

- Я тобі з вечора насипала! - Докорила їй дівчина, одразу нахиляючись до металевого посуду, що стояв на підлозі.

Кішка ніби в образі скосила на неї кислу мордочку. Білий комір на грудці, темна шорстка і руді лапки виглядали немов наелектризовані. Тому поставивши наповнену їжею тарілку на підлогу, дівчина потяглася, щоб погладити це нахабне миле створіння.

Від дотику до хутра тварини її ніби пронизало електрикою, проходячи через кожну клітинку в тілі. У цей момент дощ миттєво припинився, посилаючи з вулиці приємну літню прохолоду.