Та, що вбивала поглядом

Глава 10. Питання та відповіді

Персей забув, як дихати.

На нього дивилася незліченна кількість кам'яних очей. Статуї, які колись були людьми. Мріяли, ходили, мали сім'ї. Їхні погляди були порожніми, а на обличчях застигли гримаси жаху, болю, здивування.

Рука потягнулася до меча...

— Що ти тут забув? Куди хочеш, щоб тебе поставили?

Голос пролунав, немов грім у тиші. Персей завмер. Просто заплющив очі...

На його плече опустилася рука.

— Мовчиш... Ну й гаразд. Можливо, так навіть краще.

Він відчув, як хтось прибрав руку з плеча. Персей розвернувся й подивився.

Перед ним стояв старий. Чомусь він нагадав того, кого Персей вважав справжнім батьком.

— Я прийшов врятувати свою матір...

І він усе розповів.

Ігнат не перебивав. Дослухавши, просто показав жестом іти за собою.

Вони прийшли на корабель. Старий приготував обід та запашний чай.

— То що ж ти тут забув? Я так і не зрозумів.

Персей, добре поївши, спантеличено дивився на того, хто, здавалось, так його й не почув.

— Моя мама може стати дружиною тирана.

— Так і йди та змагайся з ним. Що ти тут забув? Хочеш убити чудовисько та принести тирану найстрашнішу зброю, яка лише посилить його владу?

Персей раніше про це не думав.

— Знаєш, ти від тих статуй не дуже відрізняєшся. Їм сказали — вони прийшли. Там немає героїв. Там є лише ті, хто намагався грати цю роль.  Тебе відправили боги ? Я відчув, що з тобою їх дари. Не думав чому? Її існування робить їх смертними. Ти бачив у кам'яному саду тварин або птахів?

Персей похитав головою.

— Знаєш, чому їх там немає? Тому що, коли Горгона їх бачить, то одразу заплющує очі. Коли я знайшов моє сонечко, її болю не було меж. Пам'ятаю, я сказав: «Лети на Олімп і знищ тих, хто зробив тобі боляче». І вона полетіла. Знаєш куди? В ліс збирати для мене фрукти. Я бачу, ти хороший парубок. Не треба тобі бути в тому саду. Нікому не треба. От якби всі просто перестали сюди ходити. Залишили її у спокої. Справжні чудовиська живуть не тут. Вони живуть усередині людей. У жадібності, жорстокості, заздрості та страху. А ще серед тих, хто вміє користуватися цими вадами заради влади.

Персей дивився на старого, і все ставало яснішим.

— Дай, будь ласка, хустинку.

Персей уже знав, що йому треба робити далі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше