Розділ 9: Тонкі Нитки Долі та Буря в Душах Ворогів

Після своєї тріумфальної прес-конференції, що так майстерно розвіяла чутки та викрила приховані махінації ворогів, Мейлін відчула короткочасне перемир'я. Проте, вона знала, що це лише затишшя перед бурею. Її вороги не відступлять так легко. Але зараз, серед цього хиткого спокою, її думки були зайняті не лише боротьбою, а й іншим, не менш важливим аспектом її нового життя – стосунками з Му Янем.

З кожною наступною зустріччю зі Му Янем, Мейлін відчувала, як її серце, що було затверділо від зради, поступово знову наповнюється теплом. Вони говорили про мистецтво, про філософію, про красу буденності, знаходячи спільну мову у тому, що було невидимим для більшості. Вона відкривала для себе його світ, сповнений тихої мудрості та глибоких переживань. Мейлін усвідомлювала, що він не просто талановитий художник, а людина, здатна бачити душу, і це було для неї цінніше за будь-які статки та вплив. Його присутність була для неї як бальзам на рану, що заживала, джерелом спокою, якого їй так бракувало.

Одного вечора, під час чергового візиту, Му Янь показав їй новий вірш, написаний тонким пензлем на рисовому папері. Це був пейзаж, написаний словами, але з такою ніжністю та світлим смутком, що Мейлін одразу впізнала в ньому його власні, нерозділені почуття з минулого життя. Він описав самотню квітку, що росте на скелі, тягнучись до сонця, але ніким не помічена.

"Цей вірш... він про самотність?" — запитала Мейлін, її голос був ледь чутним, сповнений глибокого розуміння.

Му Янь подивився на неї. У його очах з'явилася та сама незрозуміла туга, яку вона пам'ятала, і яка тепер здавалася ще гострішою. "Можливо, про тугу за тим, що ніколи не було моїм, але чого душа так прагнула," — тихо відповів він, відводячи погляд. Він не міг знати, наскільки його слова перегукувалися з її спогадами. — "Про пелюстки, що опали раніше, ніж їх помітили, і вітер розніс їх, не залишивши сліду."

Мейлін відчула, як її серце стиснулося. Вона бачила його біль, який і в цьому житті ще не знайшов розради. Їй хотілося обійняти його, розповісти всю правду про їхнє минуле, про те, як вона пам'ятає його останній відчайдушний крик, але вона розуміла, що ще не час. Вони тільки починали будувати довіру та глибоке взаєморозуміння, крок за кроком, і поспіх міг все зруйнувати.

"Іноді пелюстки опадають, щоб дати життя новим квітам," — промовила Мейлін, обережно торкаючись його руки. Її дотик був ніжним, але сповненим такої глибокої емпатії, що Му Янь, зазвичай такий стриманий, відчув, як по його шкірі пробігли мурашки. Він підняв очі і подивився на неї, у його погляді було стільки запитань, стільки невисловлених емоцій, що Мейлін майже чула їх. — "Іноді те, що здається втраченим, просто чекає свого часу, щоб знову розцвісти, можливо, ще красивіше. І ніякі вітри не зможуть стерти його справжнього сліду." Вона усміхнулася, і в цій усмішці була обіцянка майбутнього, яку він, можливо, не розумів повністю, але відчував її вагомість.

Тим часом, у віддалених стінах свого маєтку, Цін Хо та Юн-Су були у стані зростаючої паніки, що переросла у відчай. Тріумф Мейлін на прес-конференції, де вона блискуче відбила всі їхні атаки, завдав їм не просто репутаційних, а й величезних реальних фінансових збитків. Їхні "інвестиції" у компанії-конкуренти Мейлін виявилися провальними, а деякі з їхніх власних прихованих схем були викриті, хоча й без прямих звинувачень. Розслідування, ініційовані після її виступу, вже почали стукати у їхні двері, перевертаючи камінь за каменем їхнього тіньового бізнесу.

"Вона не просто відбивається, Цін Хо, вона атакує!" — кричала Юн-Су, в люті кидаючи газети на стіл, де на перших шпальтах майоріли про "феноменальний успіх 'Фенікса'" та "дивовижну фінансову геніальність пані Лі". — "Вона руйнує нас, крок за кроком! Хтось зливає їй інформацію! Це неможливо!"

Цін Хо був блідий, як стіна, а його обличчя спотворилося від гніву та безсилля. Він відчував, як земля йде з-під ніг, і його колишня непохитна впевненість розсипалася на порох. "Це не злив! Це неможливо! Вона діє так, ніби знає майбутнє!" Його голос зривався на істеричний крик, лунаючи по кабінету. Ця думка, що раніше здавалася божевільною, тепер пронизувала його наскрізь, як крижаний кинджал. Він згадав її погляд на балу, її слова, які здавалися пророчими, її непереможну ауру. Це було не просто випадковістю.

"Ми повинні покінчити з цим," — сказав він, його голос був тихим, але наповненим холодною, зловісною рішучістю. Його очі, наповнені відчаєм, блищали, як у загнаного звіра. — "Її успіх надто швидкий. Він приверне занадто багато уваги. Вона або буде з нами, або її не буде взагалі. Я більше не можу дозволити їй дихати тим самим повітрям, що й ми."

Їхній новий план був більш відчайдушним, жорстоким і небезпечним, ніж будь-коли раніше. Вони вирішили використати свій вплив у тіньових структурах, щоб створити серйозні проблеми для "Шовкового Дракона" — не просто репутаційні, а прямі саботажні дії, які вимагатимуть значних фінансових вливань і відвернуть увагу Мейлін від "Фенікса". Вони також мали намір вчинити серію диверсій, щоб підірвати довіру до її нового фонду на ринку, розповсюджуючи фальшиві новини та фінансові маніпуляції. Це був ризик, але вони були готові до нього, адже втрачати їм було вже нічого, крім власної свободи та життя.

Юн-Су, чий розум був гострішим у підступних інтригах, згадала про одну зі старих таємних справ "Шовкового Дракона" — делікатний контракт з постачальником рідкісних, екзотичних шовків, який мав приховані умови та вразливості. Вона знала, як використати це проти Мейлін, зробивши так, щоб компанія не лише втратила багатомільйонний контракт, але й зазнала серйозних репутаційних втрат, що загрожували б самому існуванню "Шовкового Дракона". Вона також мала намір спровокувати внутрішній конфлікт серед її працівників. Це був її перший крок у новому, більш жорстокому плані, що мав на меті паралізувати Мейлін на всіх фронтах.