Розділ 6: Зустріч крізь Час і Народження Нової Сили

Наступного дня, замаскувавшись у просту сукню та закинувши вуаль, щоб її не впізнали, Мейлін попрямувала до кварталу Майстрів. Кожен крок був сповнений очікування і нервового тремтіння. Цей квартал був лабіринтом вузьких вуличок, наповнених запахами дерева, чорнил і свіжих трав. Вона знайшла потрібну адресу – невеликий будинок з дерев'яними воротами, за якими виднівся маленький дворик. Її серце калатало, коли вона підняла руку, щоб постукати. Це був момент, якого вона так чекала, крок у нове життя, що тепер матиме два стовпи: Му Яня і її власну фінансову імперію.

Дерев'яні ворота заскрипіли. Їх відчинив молодик. Він був таким, яким вона його пам'ятала: трохи заглибленим у себе, з очима, що відбивали глибину душі. Його одяг був скромним, але чистим, а руки, що тримали пензель для каліграфії, здавалися тендітними, але сильними. Він здивовано подивився на незнайомку.

Його погляд зупинився на ній. У його очах з'явилася миттєва розгубленість, потім — глибоке здивування. Мейлін прикрила обличчя вуаллю, щоб не відкривати себе одразу, даючи собі час опанувати емоції та спостерігати за його реакцією. Вона бачила його колишнє "я" — скромного художника, який жив у тіні, не помічений нею тоді, але який став її останнім спогадом про добро.

"Доброго дня," — промовила Мейлін, її голос був тихим, але впевненим. Вона простягнула йому збірник віршів. — "Я шукаю автора цієї книги, Му Яня. Мені сказали, що це ваша робота."

Му Янь узяв книгу, його пальці легенько торкнулися її. Він гортав сторінки, на його обличчі з'явився ледь помітний смуток. "Так, це мої скромні вірші," — відповів він, його голос був спокійним, але в ньому відчувалася нотка меланхолії. — "Вибачте, але я не розумію, навіщо така знатна пані, як ви, шукає таку незначну людину."

"Кожна душа має значення, пане Му Янь," — Мейлін повільно зняла вуаль, відкриваючи своє обличчя. Її погляд був прямим і щирим, сповненим незрозумілих для нього почуттів. — "А ваші вірші... вони торкнулися мого серця. Я шукаю красу у світі, а не лише в золоті. І я думаю, що ви можете допомогти мені її знайти."

Обличчя Му Яня знову здивовано змінилося. Він не очікував такої відвертості від жінки її статусу. Він дивився на неї, наче на видіння. Його очі, на мить, здавалося, потемніли, немов намагалися згадати щось далеке, щось, що спалахнуло і зникло. У них промайнув подив, змішаний з невловимим почуттям, що вона вже десь бачила. Мейлін помітила, як його погляд затримався на її очах, ніби він намагався щось прочитати в них, щось знайоме, але невловиме. Вона знала, що він кохав її в тому, минулому житті, і це знання додавало їй сил. Вона усвідомлювала, що для нього вона — лише незнайомка, але для неї він — цілий світ.

"Моє ім'я Лі Мейлін," — представилася вона. — "Я б хотіла попросити вас про послугу. Я хотіла б замовити у вас кілька творів каліграфії. Можливо, вірші, які ви ніколи не видавали, або ж ті, що є у цьому збірнику, але виконані для мене особисто."

Му Янь вагався. Його праця була його душею, і він не звик до такого прямого прояву інтересу, тим більше від такої впливової особи. "Пані Лі, я... я не впевнений, чи зможу виконати таке замовлення. Мої роботи не для широкого загалу."

"Але ж вони для того, хто їх цінує," — наполягала Мейлін, її голос був м'яким, але в ньому відчувалася незламна рішучість. — "Я не прошу виставляти їх на показ. Я прошу їх для себе. І я готова щедро заплатити за вашу роботу."

Він дивився на неї, намагаючись зрозуміти її мотиви. У її погляді було щось, що притягувало його, щось знайоме, щось... з глибини його серця, щось, що викликало дивний, невимовний відгук. Він ніколи не зустрічав такої жінки. Її слова були сміливими, її присутність — чарівною.

Нарешті, Му Янь злегка кивнув. "Гаразд, пані Лі. Якщо мої скромні роботи зможуть знайти відгук у вашій душі, я з радістю візьмуся за них. Але... я працюю повільно. Кожен твір вимагає часу."

"Час — це те, що у мене є," — Мейлін усміхнулася, і ця усмішка була щирою, наповненою таким полегшенням, що аж закрутилася голова. — "Я буду чекати. Я впевнена, що ваші твори варті будь-якого очікування."

Ця зустріч була початком. Мейлін відчувала, як тендітні пелюстки надії розкриваються в її серці. Вона зробила перший крок до своєї нової долі, до Му Яня, до справжнього кохання, яке вона ледь не втратила назавжди.

Повернувшись до маєтку, Мейлін відчувала прилив не лише надії, а й нової, гострої ясності. Зустріч з Му Янем, його чиста душа, посилили її рішучість покінчити з минулим раз і назавсім. Вона усвідомила, що повний контроль над "Шовковим Драконом" – це лише перший етап її помсти і самозахисту. Сімейний інвестиційний фонд, хоч і могутній, мав свої обмеження та зв'язки з родичами, які могли стати вразливими. Їй потрібна була абсолютна фінансова незалежність та новий, абсолютно свій, інструмент для боротьби.

Одного вечора, дивлячись на мерехтливі вогні міста зі свого вікна, Мейлін прийняла остаточне рішення. Вона відкриє власний інвестиційний фонд. Новий фонд, що буде повністю під її контролем, не обтяжений родинними зобов'язаннями чи минулими зв'язками. Це буде не просто компанія, а її фінансове серце, місце, де її знання про майбутнє, її передбачення ринкових змін та її гострий розум стануть її головною силою. Вона вже бачила, які інвестиції варто зробити, які компанії злетять, а які впадуть. Вона використає ці знання, щоб збудувати справжню імперію, непохитну фортецю, яку Цін Хо ніколи не зможе зруйнувати. Це буде її помста, її щит і її спадщина.