Глава 3

До села під’їхала чорна Audi.
На виїзді з нього Шагін помітив пожежні машини, що повільно залишали село.
Він на мить звузив очі.
— Сигнал маячка веде сюди, — холодно сказав він.
Автомобіль зупинився.
Шагін вийшов першим. За ним — водій і двоє охоронців.
Джип знайшли біля в’їзду в село, у тіні дерев.
Він стояв так, ніби його залишили поспіхом, але продумано — не на виду, однак і не надто далеко.
Шагін підійшов ближче.
Оглянув машину.
Жодних пошкоджень.

Він відчинив дверцята.
Тиша.
Жодного сигналу.
— Сигналізація вимкнена, — тихо сказав він.
Один із охоронців здивовано переглянувся з іншим.
— Без злому?
Шагін повільно провів рукою по даху машини.
— Не просто втекла, — відповів він холодно. — Підготувалася.
Він зачинив дверцята.
— Пішли.
Вони рушили вглиб села.
Неподалік зібрався натовп. Люди стояли біля почорнілого згарища.
Шагін підійшов ближче.

— Доброго ранку. Що тут сталося?
Одна з жінок обернулася.
— Хата старої згоріла вночі. Пожежники довго гасили вогонь.
Охоронець підняв фото Альбіни.
— Ви бачили цю дівчину?
Люди переглянулися.
— Ні, не бачили.
Шагін перевів погляд на згарище.
— А хто тут жив?
— Варка Бузина, — відповів літній чоловік. — Вона щось там із наукою хімічила… от і дохімічилася.
На мить Шагін завмер.
Ім’я різко відгукнулося в пам’яті.
Варвара.
Вдова його старшого брата Альберта.
Його погляд став холоднішим.

— Її тіло знайшли?
Коротка пауза.
— Ні.
Тиша стала важкою.
У голові Шагіна повільно складалися варіанти.
Або не встигла вибратися.
Або вибралася і зникла.
І ще щось — гірше.
Занадто багато збігів.
Село. Джип. Згоріла хата. Ім’я Варвари.
— Перевірити все, що є про Варвару Бузину, — сказав він холодно. — Все.
Пауза.
— І все, що стосується дівчини.