Та, що не скорилась.
***
---
Ліліт: Перша з нічних....
Коли Бог створив людину, він зліпив її з глини. Спершу — чоловіка, Адама. А потім, з тієї ж землі, створив йому пару. Не з ребра — ні. А з того ж самого праху, щоб були рівні. І назвав її Ліліт.
Адам захотів, щоб вона була покірною. Сказав: «Ляж під мене». Ліліт відповіла: «Ми створені однаково. Я не нижча за тебе». І відмовилася.
Вона вийшла з Едему — не вигнана, а за власним вибором. Пішла у пустелю, де вітер співає стародавні імена. Де немає жодних законів, окрім її волі.
Бог послав за нею трьох янголів — Сеноя, Сансеноя і Семангелофа. Вони шукали її три дні і три ночі, та знайшли лише пил і запах акації. Коли ж нарешті знайшли її біля Червоного моря, вона сміялася.
«Повернись до Адама», — сказали янголи.
«Я не повертаюся до клітки», — відповіла вона.
За це була проклята: щодня гинутимуть її діти, народжені в темряві — демони, що сплять у серцях нічних страхів. А Ліліт стала тією, що приходить уночі — до чоловіків, аби взяти їхню силу, і до немовлят, щоб на шепоті зупинити подих.
Та є інша правда. Ліліт — не тільки мстива нічна тінь. Вона — пам’ять про свободу, що дорожча за рай. Вона — перша, хто сказала «ні».
Її ім’я бояться і шепочуть. Але й ті, хто живе на межі світу і свого вибору, кладуть її знак біля серця. Бо Ліліт — це ніч, яка пам’ятає, ким ти був, ще до того, як тебе навчили мовчати.
---
#621 в Містика/Жахи
#2806 в Фентезі
Відредаговано: 24.05.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
