Епілог

— Увійдіть! — сказав Раян, відволікаючись від своїх паперів.

З невдоволеним виразом обличчя, до його кабінету увійшла Емір.

— Вітаю вас, Ваша Величносте. — сухо почала вона.

Раян, ледь стримався, щоб не зітхнути. Емір, заходила в його кабінет зі стуком, і так зверталась до нього, лише в одному випадку — її хтось розізлив, а розізлити її могла лише одна людина, і чоловік добре знав хто це.

— І що на цей раз? — запитав він дружину і підвівся їй на зустріч.

— У неї характер, ще гірше ніж у тебе! — зло відповіла вона.

— Я так розумію, ти знову про Аріанну? — запитав її Раян, намагаючись приобійняти.

— Ти ж знаєш, що ніхто, крім неї, не може мене роздратувати.

— Просто, вона свободолюбива і має сильну жагу до пригод. — Раян не хотів натякати дружині, що характер їх дочки, як дві краплі води — схожий на її.

Емір скептично підняла брову.

— Аріанна втекла, і артефакт Ентоні, знову привів мене до моря. Я послала за нею декілька човнів. — Емір, сердито склала руки на грудях і повернула голову в бік вікна.

— Люба моя, ти ж знаєш, коли Арі, вдосталь насолодитися своїми пригодами — то одразу ж повернеться, як і завжди. — Раян, легенько потягнув свою дружину за руку, сів на диван і посадив її собі на коліна.

— Знаю, але всерівно бісюсь. Їй всього одинадцять, а вже таке витворяє! А що буде далі!? — жінка, важко зітхнула — І чим її вабить те море? — запитала Емір, пригорнувшись до свого чоловіка.

— Напевно, свободою. Хай собі бавиться, на то і потрібне дитинство. — усміхнувся їй Раян і ніжно поцілував дружину.

***

Королівство Кнехт, росло і процвітало, після того, як його законна правителька — Емір Рейс, зійшла на трон. Темні маги, як і світлі об'єднувались не лише в торгівлі і промисловості, а й створювали сім'ї.

Емір — була достойною правителькою, і навіть через п'ятдесят років, народ не бажав, щоб вона йшла у таку бажану для неї відставку, хоч жінка і хотіла прожити залишок своїх — двсіті з хвостиком років, в тиші та спокої.

Так, Деміург, зробила магам обох королівств, чудовий подарунок — у вигляді подовженого життя. Богиня, тримала своє слово і допомагала всім магам і не магам, коли вони цього дійсно потребували. На її честь Раян звів до десятка храмів, після чого, люди у селищах, теж почали будувати щось на подобі каплиців, щоб мати змогу помолитись їй.

Щодо Емір і Раяна, у них з'явились двоє чудових дітей — дочка Аріанна, яка була схожа на матір, що характером, що зовнішністю і менший син Ліам — міні-копія Раяна.

Сайден і Амара, виховували двох чудових хлопчаків. Амара — стала вчителем ближнього бою, у місцевій академії. Сайден — очололив колишню гвардію, що пройшла реформацію і тепер, займалась патрулюванням і підтримкою порядків у королівстві.

Луіза — відкрила свій салон, що спеціалізувався на макіяжі і стильних зачісках, за її власними ескізами. Вона так і не знайшла того, хто б запав їй у душу, але всерівно була щасливою.

Батьки Раяна — відійшли від справ королівства і передали управління Раяну і Емір, а самі нянчили онуків.

Ентоні — здійснив свою мрію, і з допомогою Раяна запатентував свої винаходи, а потім відкрив декілька артефакторних лавок. Ви можете не повірити, але його супутницею по життю стала — Ембер. Емір, ніяк не могла зрозуміти, що він такого в ній знайшов. Хоча, після заточення Міреї — дівчина значно змінилась, і навіть допомагала налагоджувати устрій у королівстві Кнехт.

Коли темні маги дізналися, що саме робила Мірея, і скільки людей їх нації вона погубила — то хотіли стратити недоправительку, але було вирішено засудити її і артефактора Согара, до довічного ув'язнення і позбавити магії, за всі їх діяння.

Колишня голова Кнехт, повідала своїй "названій дочці" — про те, чому вона може використовувати два види магії, для Емір — це було болісним ударом, але з часом, вона з цим впоралась, як і з усіма іншими негараздами, які були і будуть у її житті.

Кінець