Розділ 31

— Ти ж говорила, що він тобі не подобається! — склала руки на грудях Луіза, від чого плед на її плечах сповз донизу — І як це розуміти?

— Це не я, це все Раян. Йому захотілося нової хвилі пліток у королівстві. — пояснила Емір.

— Так, цю новину ще будуть довго обговорювати. Принц не послідував правилам танцю. — Луіза зітхнула — А я вже подумала, що між вами спалахнули почуття. — засмучено сказала принцеса і щільніше укуталась в плед, поглядаючи на Емір, що прилаштувалась на широкому підвіконні.

Після слів принцеси, Кнехт засміялась і відповіла:

— Ні, дякую. Я ж казала, що не підпишусь на це.

Емір, перевела погляд на зоряне небо і запитала принцесу:

— Не хочеш трохи потренуватись?

— Тут? В приміщенні бібліотеки? — здивовано запитала Луіза.

— А чому б і ні? — знизала плечима Кнехт.

— Ох, я так виснажилась за сьогодні, що навряд-чи меч зможу підняти. — з сумом відповіла принцеса — Давай краще завтра? — попросила вона.

Емір кивнула — погоджуючись.

Після довгої розмови, Луіза зручно вмостилась на широкому кріслі і заснула. Кнехт, помітила це, лише через декілька хвилин, адже за цей час, не почула жодного слова від дівчини. Вона підвелась з підвіконня і підійшла до Луізи, аби укутати її своїм пледом.

— О, як зручно, що ви тут удвох! — пролунало у бібліотеці.

Емір злякано обернулась, почувши до болю знайомий голос.

— Мірея! — тільки і встигла сказати дівчина, після чого втратила свідомість і впала на підлогу.

***

Різкий і огидний запах, пробудив дівчину від глибокого сну. Свідомість, почала поступово повертатись. В голові, Емір — відчувала сильний і неприємний біль. Її спогади — ніби змішалися і невеликими уривками, поставали перед очима, не даючи їй шансу — зрозуміти де вона знаходилась.

Коли розум дівчини трішки прояснився — вона відчула, що була закута в кайдани, які поглинали її магію.

— Це було досить просто! — почула Емір, голос Міреї — Ви навіть і не помітили нічого дивного в напоях, що подавали на весіллі. Дякуючи Раяну, одна з врятованих тобою Кнехт, змогла підсипати в них нове, удосконалене зілля Согара. І чому ж я раніше до цього не додумалась? — засміялась голова Кнехт, оглядаючи результати своєї праці.

Емір, мовчки підняла на неї свій погляд, в якому читалася лише зневага.

— Не дивись так на мене, паскудо! — зло процідила Мірея і з усієї сили ударила її ногою в живіт.

Емір, ледь не знудило від сильного і різького болю, але вона стрималась.

— Що ж, хоч ти мене і зрадила, — голова Кнехт піджала губи — але все ж, я знайшла для тебе невеличку роль. Думаю, тобі сподобається! — жінка нахилилась впритул до Емір і оскалила свої зуби в усмішці.

Неспішним кроком, вона підійшла до тканини, що була натягнута від стелі і до підлоги — розділяючи простору кімнату на дві частини, і різким рухом зірвала її.

За завісою, так само закуті у кайдани, знаходились Раян і Луіза Рейс.

Емір, з усієї сили, кинулась до них, але її зупинили прикуті ланцюги.

— Не сіпайся, падлюко! — вигукнула їй Мірея.

Жінка, радісно усміхнулась, і залишивши дівчину, підійшла ближче до Раяна і Луізи. Вона, по черзі дала їм вдихнути випари з зілля, яке одразу ж почало приводити їх в свідомість.

Раян, першим прийшов до тями і швидко оглянув камеру, в якій вони знаходились. Принц зрозумів, що Мірея взяла їх в заручники, і саме паскудне з усього цього, що він не міг використовувати свою магію. Раян впевнився, що його сестра і Емір, живі і не ушкоджені. Хлопець почав перебирати ідеї порятунку, але все було марним і йому нічого не залишалось, як просто спостерігати за тим, що буде робити ця навіжена жінка.

Тим часом, Мірея підійшла ближче до Емір.

— Що ж, я сьогодні добра, тому даю тобі самій обрати — кого з них ти хочеш "врятувати". — вона вичіюче поглянула на доньку.

— Ні, я не буду цього робити! — зло вигукнула дівчина.

— Ну раз так, тоді приміряй обновку! — радісно сказала жінка, і зірвала з шиї Емір артефакт Согара.

Потім, вона дістала зі своєї кишені знайомий для всіх нашийник.

Емір, пручалась з усіх своїх сил, і не давала Міреї зробити задумане. За декілька хвилин, голові Кнехт наскучила непідкора доньки, і тому вона, декілька разів, сильно вдарила її по обличчю, після чого спокійно одягнула на дівчину нашийник, і активувала його за допомогою каблучки.

Емір, намагалась пручатись і не піддаватись магії нашийника, але все це було марним. В одну мить вона втратила себе. Мірея, одразу ж зняла з неї кайдани.

— І кого ж мені обрати!? — насмішливо і вголос "думала" жінка, переводячи погляд з Раяна на Луізу. Вона потрясла перед ними артефактом Согара — роблячи цим натяк.

Принцеса злякано поглянула на свого брата, і на її очах з'явились сльози.

— Я ніколи не дам своєї згоди. — сказав Раян, дивлячись на артефакт в руках ворога.

— Я теж! — вигукнула Луіза.

— Які ж молодці! Значить, мені буде цікавіше зламати вас! — Мірея усміхнулась — Емір! Ходи-но сюди! — сказала жінка.

Дівчина, немов лялька, слухняно підійшла до неї. Мірея дістала клинок і вручила його їй.

— Убий Раяна! — наказала голова Кнехт.

— Ні! Ні! Ні! Я згодна! Роби зі мною все, що хочеш, тільки не чіпай Раяна! — закричала Луіза, дивлячись як Емір наблизилась до її брата, готуючись перерізати йому горло.

— Ні! Не смій Луізо! Не дозволяй їй зайняти своє тіло! — вигукнув принц.

— Стій! До мене! — наказала Мірея доньці, яка уже натиснула на кинджал, залишаючи на шиї Раяна, невеликий поріз — Як же швидко ти здалась! — жінка засмучено поглянула на принцесу, і простягнула Емір артефакт Согара, після чого наказала:

— Одягни його на Луізу, вселись в її тіло і візьми на себе повний контроль.

Дівчина покірно зробила все, що їй було наказано.

— Ну що ж, доню, ми чудово впорались! Але, якось негоже залишати справу не доведеною до кінця! — жінка усміхнулась, поглянувши на Раяна — Добий принца!